— Він каже правду. Він каже правду. Але ж як добре вона слухається вершника, — сказав старий.
Візник сховався під колесами свого воза і звідти погрожував всіляко помститися.
— А міцні хлопці, оці твої сини, — спокійно сказав поліцейський, длубаючись у зубах.
Вершник востаннє добряче шмагонув візника і пустив коня тихим чвалом.
— Мій батьку! — він прогарцював десять ярдів назад і спішився.
Старий умить зіскочив із поні й вони обнялися, як то водиться між батьком і сином на Сході.
Розділ 4
Далі вони перемовлялися пошепки. Кім зупинився було під деревом, але Лама нетерпляче осмикнув його.
— Ходімо далі. Річки тут немає.
— Овва! Хіба ж ми досі мало пройшли! Наша річка не втече. Потерпи — і він нам щось дасть.
— Це, — зненацька сказав старий солдат, — Друг Зірок. Він приніс мені вчора новину. Йому було видіння, що Сам особисто віддав наказ про війну.
— Гм! — вимовив його син глибоким грудним голосом. — Він наслухався базарних чуток і має з того зиск.
Батько тільки розсміявся:
— Принаймні, він не їздить до мене просити нового бойового коня та боги знають скільки рупій. Полки твоїх братів теж отримали наказ?
— Я не знаю. Я взяв відпустку і мерщій приїхав до тебе, на випадок…
— На випадок, якщо вони побігли поперед тебе циганити. Гравці й марнотратники ви всі! Але ти ще ні разу не ходив до бою верхи. Для цього справді треба доброго коня! А ще путящого слугу і міцного поні для переходів. Ну, подивимося-побачимо…
Він побарабанив пальцями по сідлу.
— Тут не місце для підрахунків, мій батьку. Їдьмо до твого дому.
— Хоча б заплати хлопчикові: у мене немає з собою пайса, а він приніс хороші новини. Хо! Друже Усього Світу, попереду — війна, як ти й казав.
— Так, наскільки я знаю, війна, — спокійно зиркнув на них Кім.