Кім

— Вони не скривдять, хіба коли п’яні. Сховайся за цим деревом.

Кім і Лама поставали у прохолодному затінку за товстими стовбурами манго. Дві маленькі фігурки зупинилися; двоє інших невпевнено вийшли вперед. Як зазвичай, їх вислали з полку на марші наперед — визначити місце для табору. Вони несли п’ятифутові палички з розгорнутими прапорами, і перегукувалися один з одним, розходячись по рівнині.

Нарешті вони важкими кроками увійшли в манговий гай.

— Це десь тут або поблизу будуть офіцерські намети попід деревами, я так розумію, а решта з нас можуть ставати там довкола. А вони вже визначили, де стане обоз, як прийде?

Вони знову крикнули своїм товаришам віддалік, і хрипка відповідь долинула слабко і наспівно.

— Засунь прапор отут-о, — сказав один.

— Що вони готують? — проказав Лама, вражений. — Великий і жахливий світ. Що то таке на прапорі?

Солдат установив прапор за кілька футів від них, буркнув невдоволено, витяг його знову, порадився з товаришем, який розглядав тінистий прихисток, і повернув прапор назад.

Кім видивлявся на всі очі, його подих різко і коротко проривався поміж зубів. Солдати покрокували геть у сонячних променях.

— Святий чоловіче! — захлинувся він. — Мій гороскоп! Малюнок жерця у пилюці в Амбалі! Згадай, що він сказав. Першими прийдуть два фераші[77] і все приготують у темному місці, так, як це завжди на початку видіння.

— Але це не видіння, — заперечив Лама. — Це ілюзія світу, і не більше.

— А за ними йде Бик, Червоний Бик на зеленому полі. Дивися! Це він!

Кім вказав на прапор, який тріпотів у поривах вечірнього леготу за якихось десять футів від них. То був звичайний табірний межовий прапорець; але у полку завжди ретельно ставилися до шиття, тож на прапорці був їхній розпізнавальний знак — Червоний Бик, герб Маверікців. Великий Червоний Бик на зеленому ірландському тлі.

— Я бачу, і тепер я пригадую, — мовив Лама. — Звичайно, це твій бик. І звісно ж ті двоє чоловіків прийшли, щоб усе приготувати.

— Вони воїни — білі солдати. Що сказав жрець? «Знак навпроти Бика — то знак війни та збройних людей». Святий чоловіче, ця річ стосується мого пошуку.

— Правда. Це правда, — Лама пильно дивився на емблему, що рубіново палахкотіла у сутінках. — Жрець в Амбалі сказав, що твій знак — то знак війни.

— Що тепер робити?

— Чекати. Давай почекаємо.

— Зараз навіть пітьма розсіюється, — сказав Кім. Природним чином останні промені призахідного сонця осяяли стовбури дерев і пронизали гай, наповнивши його на кілька хвилин м’яким золотим світлом. Кімові ж це здавалося довершенням пророцтва брахмана з Амбали.

— Цить! Чуєш? — мовив Лама. — Хтось б’є у барабан… далеченько!