«Особлива папка № 1» — це лише 11 сторінок: оригінал записки наркома Берії із пропозицією розстріляти військовополонених, сторінки із питанням 144 Протоколу № 13 Політбюро УК ВКП(б), кілька копій, виготовлених для Берії у 1941 році, та записка голови КҐБ СРСР Шелепіна — Хрущову від 3 березня 1959 року.
Збереглися також списки військовополонених усіх таборів, етапні списки, накази щодо організації і проведення цієї «операції» Управління у справах військовополонених НКВД, звіти керівництва таборів про її виконання, частково збереглися етапні відомості і списки, щоденні шифрограми начальників Калінінського та Харківського УНКВД про хід виконання страт.
Не існує можливості фальсифікувати такий величезний обсяг документів. Ці матеріали дають майже повну інформацію щодо всіх обставин катинського злочину і не залишають жодних сумнівів щодо відповідальності сталінського комуністичного режиму.
Міф 9. Між 1939 та 1941 роками СРСР та Третій Райх не співпрацювали
Комуністична партія і Радянський уряд намагалися уникнути втягування країни у війну. Коли вона була розв’язана, Радянський Союз визначив своє ставлення до воюючих імперіалістичних угруповань як нейтральне... [з листопада 1940 р.] Радянський уряд більше не повертався до будь-яких перемовин з німецькою стороною за проектом політичного співробітництва, незважаючи на неодноразові нагадування Ріббентропа.
Суть міфу
Радянський Союз ніколи не був союзником нацистської Німеччини, а в тих випадках, коли вони діяли спільно, це було продиктовано політичною та військовою необхідністю.
Факти стисло
Не так міф, як табу: про співпрацю СРСР та Третього Райху просто не писали у радянських підручниках, енциклопедіях і намагалися обходити у наукових монографіях. Утім, Радянський Союз весь час із вересня 1939 року до червня 1941 року залишався союзником Гітлера, поставляючи йому необхідні для ведення війни в Європі сировину, матеріали, інформацію.
Факти докладніше
Під час спільної агресії проти Польщі військова співпраця Вермахту і Червоної армії полягала насамперед у взаємному інформуванні про дислокацію польських військ та спільних діях для їхнього розгрому. Неодноразово полякам доводилося водночас відбивати удари з обох фронтів.
Коли після польської кампанії Німеччина розпочала наступ на Англію та Францію, Радянський Союз оголосив ці країни агресорами, а компартіям Англії та Франції через Комінтерн надійшла інструкція критикувати свої уряди, які захищалися від агресії нацистів.
Наприкінці 1939 року СРСР напав на Фінляндію, розв’язавши Радянсько-фінську війну 1939–1940 років, за що його оголосили агресором і виключили з Ліги націй 14 грудня 1939 року.
Певне сприяння радянській агресії в Фінляндії спостерігалося і з боку Німеччини. Гітлер не дозволив фінам скористатися німецьким кабелем зв’язку для звернення по радіо до США із проханням про допомогу. А наприкінці війни, коли з’явилася вірогідність висадки в Скандинавії англо-французького десанту, Німеччина переконувала фінів швидше укласти мир.
У 1939–1940 роках СРСР офіційно визнав та встановив дипломатичні відносини з державами гітлерівського блоку та підтримуваними ними маріонетковими урядами: Словаччиною, Маньчжоу-го, урядом Віші маршала Петена у Франції.
Радянське керівництво обмінювалося зі своїми берлінськими колегами вітальними телеграмами з приводу переможних воєн над сусідами, радянська преса і пропаганда виправдовувала агресивні дії гітлерівців і обливала брудом «англо-американських паліїв війни».
Радянський Союз надав німецькій армії вигідні військово-морські бази на території Кольського півострова, з якого Вермахт у березні 1940 року атакував Норвегію. СРСР постачав люфтваффе метеорологічні зведення під час бомбардування Британських островів.
Радянські криголами здійснили складний шлях Північним Льодовитим океаном і провели через Берингову протоку німецький рейдер «Komet», який потопив і захопив кілька кораблів антигітлерівської коаліції.