— П’ятнадцять фунтів на тиждень? Схаменися, згадай, які у нас фінанси! Хіба ж я можу? А-а, хай йому чорт, згода. Але мені доведеться доплачувати тобі по три фунти з власної кишені.
— Мене це не обходить!
VI
Два тижні Майкл ходив на репетиції, потім йому вказали на двері, а роль його віддали іншому. Протягом наступного місяця, поки йому підшукували якусь іншу роль, він змушений був байдикувати. Врешті він таки виступив в одній виставі, але вона протрималася на нью-йоркській сцені менше місяця, після чого трупі довелося виїхати з нею в турне по провінції; там спектакль також не мав успіху, і незабаром від нього відмовилися. Ще через якийсь час Майклу дали роль у історичній драмі. Там його врода нарешті прислужилася йому, і глядачі майже не помічали його поганої гри. В цій ролі він і завершив сезон. Про відновлення контракту не могло бути й мови, а імпресаріо, який наймав Майкла на роботу, якось не витримав:
— Ех, чого б я тільки не дав, щоб поквитатися з отим сучим сином Ленгтрном. Він знав, що робив, коли підклав мені цю свиню.
Джулія писала Майклові мало не щодня, заповнюючи сторінки любовними клятвами й плітками, тоді як він відповідав раз на тиждень і кожен лист його складався точно з чотирьох сторінок, списаних чітким, акуратним почерком. Свої послання Майкл щоразу закінчував стереотипними запевненнями в коханні і підписувався «твій назавжди», але загалом ті листи мали характер скоріше інформативний, аніж емоційний. І все ж Джулія чекала їх з болісним нетерпінням, а одержавши, перечитувала знову й знову. Хоч тон його листів був досить бадьорий, а про свою роботу він писав мало, зазначаючи лише, що ролі йому випадають паскудні, а п’єси, в яких доводиться грати, — бездарна писанина, новини в театральному світі поширюються швидко, і Джулія знала, що його спіткала невдача.
«Може, це й підло з мого боку казати таке, — думала вона, — але слава богу, слава богу!»
Коли Майкл повідомив про дату свого від’їзду додому, Джулія не тямилася від щастя. Вона примусила Джіммі змінити програму так, щоб їй можна було поїхати до Ліверпуля зустрічати Майкла.
— Якщо пароплав запізниться, я, мабуть, залишуся там на ніч, — сказала вона Джіммі.
Той іронічно посміхнувся.
— Я бачу, ти покладаєш великі надії на радість повернення. Сподіваєшся, либонь, домогтися свого!
— Який же ти підлий!
— Ну-ну, облиш цей тон, люба. Знаєш, що тобі треба зробити? Трохи напоїти його, потім замкнутися разом з ним у кімнаті й заявити, що ти не випустиш його звідти, поки він не збезчестить тебе.
Втім, Джіммі прийшов проводити її на вокзал. Біля вагона він узяв і погладив її руку.
— Нервуєш, серденько?
— Ах, Джіммі, любий, я не тямлю себе від щастя і тремчу від хвилювання.
— Ну, бажаю тобі успіху. І не забувай — ти набагато краща за нього. Ти молода й вродлива, і ти найкраща актриса в Англії.
Коли в клубах пари поїзд рушив, Джіммі зайшов до вокзального буфету й випив віскі з содовою. «Ох, і дурні ж ці люди!» — зітхнув він. А Джулія в цей час стояла в порожньому купе й розглядала себе в дзеркалі.
— Рот надто великий, підборіддя надто важке, ніс надто широкий. Зате, слава богу, гарні очі й стрункі ніжки. Чудові ніжки. Чи не надто багато на мені косметики? Він визнає грим тільки на сцені. Без помади у мене жахливий вигляд. Гм, повіки підфарбовані добре. Ні, я таки симпатична, чорт забирай!
Джулія до останньої хвилини не була певна, що Джіммі її відпустить, а тому не могла попередити Майкла, що приїде його зустрічати.