Хрестоносці

—Коли хто-небудь із вас хоче викликати його на кінний або піший бій, даю на це дозвіл. Якщо Юранд буде вбитий або взятий в неволю, пана Бергова випустять з неволі без викупу. Більше від мене не вимагайте, нічого не вийде.

Після цих слів настала глибока тиша. І Гуго де Данфельд, і Зігфрід де Леве, і брат Ротгер та брат Готфрід, при всій своїй мужності, надто добре знали страшного дідича із Спихова, щоб котрий-небудь з них міг наважитись на бійку з ним не на життя, а на смерть. Це міг зробити хіба якийсь чужий чоловік з далекої країни, але де Лорш не був присутній при розмові, а пан де Фурсі ще не отямився від страху. Він стиха пробурмотів:

—Бачив я його раз, а більше не хочу. Зігфрід де Леве сказав:

Нам, ченцям, не вільно битися на герцях, хіба що з дозволу великого магістра й великого маршалка, але ми тут не дозволу на бійку просимо, а щоб де Бергов був випущений з неволі, а Юранд скараний на горло.

Закони в нашій країні встановлюєте не ви.

Ми досі терпіли це тяжке сусідство, але наш магістр зможе встановити справедливість.

Зась вашому магістрові і вам до Мазовії!

— За магістром стоять німці й римський імператор. — А за мною польський король, який володіє ще більшими землями й народами.

— Виходить, ваша княжа милость хоче війни з Орденом?

—Якби я хотів війни, то не чекав би вас у Мазовії, а йшов би на вас. Але ти мені не погрожуй, бо я не боюся.

—Що ж мені сказати магістрові?

—Ваш магістр ні про що не питав. Кажи йому, що хочеш.

—Тоді ми самі присудимо кару й помсту.

У відповідь на це князь простягнув руку й накивав пальцем під самим носом хрестоносця.

—Начувайся! — сказав він глухим від гніву голосом.— Начувайся! Я дозволив тобі зробити виклик Юрандові, але якщо ти вдерешся в нашу країну з військом, то і я тебе зустріну як слід, і тоді вже ти будеш у мене не гостем, а в"язнем.

Терпець князеві таки справді урвався, бо він з усієї сили хрьопнув шапкою об стіл і вийшов, грюкнувши дверима. Хрестоносці поблідли від шаленства, а пан де Фурсі дивився на них збентежено й нічого не розуміючи.

—Що ж тепер буде? — перший спитав брат Ротгер, А Гуго де Данфельд підбіг до пана де Фурсі майже

з кулаками.

—Нащо ж ти сказав, що ви перші напали на Юранда?

Бо це правда!