— Таж не про гроші мова, Поле! — сердито заперечила вона. — Невже ви не розумієте? Я взялася до цього, щиро маючи на меті інтереси “Очевидця” — ваші інтереси, коли на те пішло. Але тепер це вже не тільки збирання відомою тей для журнального репортажу. Вони зробили зі мною таке перетворення, якого я й уявити собі не могла, і мене це тішить. Мені подобається бути вродливою й носити гарні сукні. Це може стати для мене початком справжнього життя, Поле. Дуже вас прошу, не руйнуйте його.
Дарк з хвилину мовчки ходив по кімнаті, засмучений і похмурий.
— Це говорите ви чи Фасберже? — спитав він нарешті.
— Фасберже нічого про вас не знає. Ані того, що я зв’язана угодою з “Очевидцем”. Та й, зрештою, мені байдуже до Фасберже чи до будь-кого з них…
— Ви думаєте тільки про себе, — закінчив він.
— Не тільки про себе. Я думаю і про вас. Невже ви й досі не зрозуміли, Поле? Я люблю вас.
— Дотепно, нічого не скажеш, — кисло промимрив він. — Давайте закохуватись і забудьмо й думати про викриття “Черіл”. Це ідея Фасберже чи ваша власна?
— Я кажу правду, — просто мовила Мері. — Я не наважувалася сказати цього раніше. Мені бракувало сміливості. І коли я можу сказати про це сьогодні, то тільки завдяки тому, що зробила для мене фірма “Черіл”.
Дарк ніжно взяв дівчину за руку і підбадьорливо усміхнувся до неї.
— Давайте не будемо говорити про кохання, принаймні не тепер, — тихо мовив він. — Нехай лишень скінчиться вся ця бісова історія і ми знову станемо самі собою — отоді можна буде повернутися до речей, які справді щось важать. А поки що ми обоє втягнуті в досить неприємну інтригу і мусимо зберігати чисто ділові стосунки.
— Все буде так, як ви скажете, — погодилась вона.
— Сьогодні я радився з відповідальним редактором. Він сказав приблизно таке: друкуйте, і хай вони згорять.
— Цебто — друкуйте, і хай ми всі згоримо.
Він закурив нову сигарету й замислено подивився на дівчину.
— Я добре розумію вас, Мері. Розумію, як ви хочете зберегти все, що дав вам цей дослід. Я також хочу, щоб ви його зберегли. Якби я хоч на мить припускав, що наше викриття вам серйозно пошкодить, то, не вагаючись, відмовився б од нього.
— Хотіла б я знати… — пробурмотіла вона. — Хотіла б знати, чи ви думали коли-небудь про мене інакше, ніж про джерело інформації, що ним можна скористатися задля вигоди “Очевидця”?
— Влучний удар, — зауважив він, криво посміхнувшись. — Так от, я мушу докладати всіх зусиль, аби не перейматися тим, що ви на сьогодні чи не найвродливіша жінка в Європі, а може, й на всій східній півкулі чи навіть у цілому світі. Я повинен робити своє діло і робитиму його доти, доки стане моїх сил.
— Ви дуже наполегливий, — мовила Мері.
— Я дуже впертий, — визнав він.
Вони з хвилину мовчали, заглибившись у свої суперечливі думки. Раптом Дарк спитав: