— Ну й балакуча ж ваша приятелька!
— Це її професійне захоплення, — мовив я, виправдуючись. — А втім, ви спровокували її самі.
— Я гадала — вона скаже щось суттєвіше.
— Ви не вірите в можливості машинної творчості? Я, правду кажучи, теж.
— Ну, скажіть мені, навіщо все це? Який у цьому сенс? Якщо все саме так, як вона каже — у Маріо немає ніяких прав на книжки.
— Здається, так. Звичайно, можна б домогтися відшкодування за привласнення прізвища. Але про користання доробком померлого годі й сподіватися, бо існує заповіт, а цілком імовірно — ще якісь документи, котрі передають це право інститутові.
— Отож… Навіщо ви її сюди привезли? — запитала сеньйора Долорес. — У нас зараз чимало поважних справ, які треба залагодити, а ви ускладнюєте становище.
Я вирішив трохи осадити сеньйору де Ліма.
— Коли вам не подобається, що я привіз доктора Далі, ми можемо зараз же поїхати звідси…
Сеньйора де Ліма глянула на мене з тривогою.
— Не кажіть дурниць, сеньйоре адвокате. Я не для цього вас сюди викликала!
— Докторові Далі можна довіряти, — сказав я примирливо. — До того — вона може нам знадобитися. Вона особисто знайома з Боннардом, була першим рецензентом творів Браго, що їх Боннард передав професорові Сіккарді, і коли треба буде з"ясувати, як ідуть справи в інституті, вона легко знайде причину туди потрапити.
Сеньйора де Ліма трохи вгамувалася, але особливого захоплення не виявила.
— Зараз, справді, знадобилася б людина, яка могла б проникнути в інститут, але я не певна, чи не буде він вашої знайомої більше шкоди, аніж користі. А раптом вона — агент Боннарда?
— Я вже сказав, що цілком їй довіряю, — непривітно відповів я.
— Ну, гаразд, гаразд, — зітхнула сеньйора де Ліма. — Перейдемо до справи: чоловік казав вам, що Маріо втік од мене?
— Так, я це знаю.
— Я майже впевнена, що він знову з"явиться в Пунто-де-Віста. Точніше, у мого брата або, гірше… в інституті. Да Сільва мені дуже допомагає. Робить усе, що тільки може. Він розіслав усюди людей. Завдяки йому вдалося вчора спіймати Маріо. На жаль, ці люди трохи… брутальні. Ви ж знаєте… як на плантаціях. Сеньйор да Сільва — чудова людина, у нього найкращі наміри, але Маріо — тяжкий, нервовий хлопець. Я не хочу, щоб знову дійшло до скандалу… Тому й не зверталася до поліції.
— У чому полягає моя роль?
— Зараз скажу. Маріо вас не знає. Так складалося, що він досі вас не бачив… — трохи збентежилася вона. — Ви хотіли з ним познайомитися… Тому я й подумала, що вам буде легше налагодити з ним контакт, пояснити йому…
ebooksa