— Даруйте, але є новини про Маріо, — пояснив да Сільва. — Чверть години тому його бачили за два кілометри від селища.
— Ваша розвідка працює блискуче! — грайливо засміялася Катерина.
— Ми застосували дуже простий метод, — відповів господар, не ховаючи задоволення від похвали. — Селище лежить на згині річки, яку перетинає шосе. Щоб дістатися до селища з півночі, треба перейти міст за кілометр од нього. Ми зміркували, що навряд чи Маріо переходитиме річку вбрід — тож і надумали стежити за мостом. Місяць зараз уповні, видно довкола, і не важко помітити з поблизьких кущів, хто переходить. А втім, я сподівався, що Маріо добиратиметься попутною машиною, і наказав своїм людям оточити відтинок шосе між мостами.
— З вас, мабуть, був чудовий командир, полковнику, — здивовано сказала Катерина, але мені здалося, що в її голосі забриніла іронія.
— Не з найгірших, — кивнув да Сільва. — Під час операції під…
— Чи вам не пора вже їхати, сеньйоре адвокате? — нетерпеливо урвала сеньйора де Ліма.
— Сеньйорові не пізно буде вирушити за п"ятнадцять хвилин, — промовив господар діловим тоном. — Може, вип"ємо ще?
— А коли Маріо… — знову почала Долорес, та да Сільва жестом зупинив її.
— Не хвилюйтесь, моя люба. Все йде так, як ми й передбачали. Саме тому найкраще буде, коли сеньйор адвокат приїде до Альберді не раніше за Маріо, а після нього. Я побоююсь, що коли Маріо застане у священика чужого або, ще гірше, помітить, що за ним хтось стежить — він може сховатися де-небудь у селі або в саду поблизу церкви.
— Я гадаю, найліпше буде, коли сеньйорина Далі поїде зі мною, — сказав я.
— Звичайно! Я їду з тобою, — підхопила Катерина.
Сеньйора де Ліма не приховувала невдоволення.
— Мені здається, це безглуздо… Ви залишитеся з нами, — сказала вона різко. — Вранці я вас одвезу…
— Я їду! — рішуче повторила Катерина.
— Іду зараз же!..
— А може, все-таки… — почав да Сільва, але я не дав йому договорити.
— Сеньйорина Далі може стати у великій пригоді… Не забувайте, що Маріо бачив її в інституті і знає, що вона була знайомою його батька…
— Не знаю, чи пам"ятає він її. Це було так давно. Стільки років… — промовила де Ліма, знизавши плечима.
— Згадає. А цей начебто незначний факт може мати велике значення. Адже йдеться про те, щоб здобути довіру хлопця.
— Саме так. Треба їхати, — підхопила Катерина.
ebooksa