Поріг безсмертя

22
18
20
22
24
26
28
30

Я довго мовчки дивився на хлопця.

— Ходімо! — нарешті вирішив я, показуючи на сходи, що вели вгору.

Але події розвивалися інакше, ніж я планував. Ще на сходах ми почули піднесений голос матері Маріо.

— … І тебе вже зуміли одурманити! — обурено кричала сеньйора де Ліма. — Ти завжди, був нерозумний, Бет! Нерозумний і довірливий! Але я не дам себе ошукати! Мене ніхто не проведе.

— Стривай, Долорес! — долинув до нас схвильований голос Альберді. — Ти зовсім не розумієш, про що я кажу. Я справді розмовляв оце з Хосе!

— Ти брешеш! Хосе мертвий! А якщо ти з кимось і розмовляв, то не з Хосе. Чи й ти тек уже збожеволів? Що тут взагалі діється? Що зробили з моїм братом? А де Маріо? Ви казали, сеньйорино, що він здоровий, нормальний… А я ж знаю — він теж марить Хосе. Саме тому мені не дозволяють побачитися з ним! Ви боїтеся, що…

— Не хвилюйтесь, — Катерина була на диво спокійна. — Ваш брат не обдурює. Я розумію: те, що ви почули, на перший погляд здається абсурдом. І я так колись думала. Професор Боннард вам усе розтлумачить…

— Я хочу тільки знайти сина! Ви мене не ошукаєте!

— Хутчій! — кинув я пошепки Маріо, тягнучи його за собою.

На майданчику сходів ми трохи не зіткнулися з Боннардом.

— Куди ви поділися? — гнівно засичав він. Потім узяв хлопця за руку і підштовхнув до сеньйори Долорес.

— Іди!

— Маріо! — радісно вигукнула сеньйора де Ліма і підбігла до сина. Вхопивши його в обійми і пригортаючи до грудей, вона обсипала хлопцеве обличчя поцілунками.

Я нишком зиркнув на професора і помітив на його обличчі начебто хвилювання. Але тільки-но він перехопив мій погляд, вуста його скривила вже добре знайома мені неприємна, трохи глузлива усмішка.

— Ну, тепер багато що залежить від вашого адвокатського вміння, — кинув він мені насмішкувато.

— Маріо! Маріо! Якого ж ти наробив мені клопоту… — ридала сеньйора Долорес, не випускаючи сина з обіймів. — Правда, що ти повернешся додому? Ти більше не втікатимеш? Ну, скажи, Маріо! Все буде гаразд!

— Так, мамо! — погідливо сказав хлопець зміненим і тремким голосом.

— Пробач мені, дитино. Я знаю, що була недобра до тебе…

— Ні, мамо, тільки…

— Тепер буде інакше… Зовсім інакше. Ось побачиш!