Гра янгола

22
18
20
22
24
26
28
30

– Здається, я пригадую, що «Lux aeterna» було назвою чогось подібного до релігійного памфлета, який ми іноді застосовували на сеансах на вулиці Елізабетс. Він належав до колекції брошур, либонь, узятих із бібліотеки всіляких вигадок товариства «Прийдешнє». Не знаю, чи це те, про що ви запитуєте.

– А ви не пригадуєте змісту тієї брошури?

– Про її зміст набагато краще знав мій компаньйон Жако, який керував сеансами. Та якщо не помиляюся, то «Lux aeterna» була поемою про смерть та сім імен Сина Світанку, Носія Світла.

– Носія Світла?

Роурес посміхнувся.

– Люцифера.

33

Вийшовши на вулицю, я рушив у напрямку свого дому, запитуючи себе, що робитиму далі. Я вже наготувався звернути у вулицю Монкада, коли побачив його. Інспектор Віктор Ґрандес стояв, опершись плечем об мур, курив сигару й усміхався мені. Він привітав мене помахом руки, і я перетнув вулицю, щоб підійти до нього.

– А я й не знав, що ви цікавитеся магією, Мартін.

– А я не знав, що ви переслідуєте мене, інспекторе.

– Я вас не переслідую. Але ви людина, місце перебування якої дуже нелегко визначити, тож я вирішив, що якщо гора не йде до мене, то я піду до гори. Чи маєте п’ять хвилин, аби щось випити? Коштом Головного управління поліції.

– У такому разі… А ви сьогодні без супроводу?

– Маркос і Кастело залишилися в управлінні, їм треба переглянути якісь папери, хоча, якби я їм сказав, що йду зустрітися з вами, вони, безперечно, склали б мені компанію.

Ми проминули кілька старовинних середньовічних палаців і зайшли до ресторану «Ксампанієт», знайшовши собі стіл у глибині зали. Офіціант із серветкою в руках, яка пахла лугом, подивився в наш бік, і Ґрандес замовив два пива й скибку ламанчського сиру. Коли нам принесли пиво й закуску, інспектор підсунув мені тарілку, але я заперечливо похитав головою.

– Справді не хочете? А я о цій годині помираю з голоду.

– Смачного.

Ґрандес надкусив сир і став жувати його із заплющеними очима.

– Вам не казали, що я вчора заходив до вас додому?

– Сказали, але досить пізно.

– Зрозуміло.

– Ну й кривляка та ваша дівчина. Як її звати?