– Мій батько каже, що це улюблена марка королеви-матері.
– Печиво й справді чудове.
Ізабелла взяла одне печиво й неуважно надкусила його.
– Ти вже обміркувала, що робитимеш? Щодо Семпере, я хотів сказати…
Ізабелла скинула на мене сердитим поглядом.
– А що ви збираєтеся робити сьогодні? Нічого доброго, я певна.
– Та є в мене кілька справ.
– Авжеж.
– До чого тут «авжеж»? Ти застосувала це слово як ствердження?
Ізабелла поставила філіжанку на стіл і подивилася на мене поглядом, який був суцільним запитанням.
– Чому ви ніколи не розповідаєте мені про свої справи з тим підозрілим суб’єктом, вашим хазяїном?
– Зокрема, задля твого ж таки добра.
– Задля мого добра. Зрозуміло. Я ж бо така дурна. До речі, я забула вам сказати, що вчора сюди заходив ваш друг інспектор.
– Ґрандес? Він приходив сам-один?
– Ні. Його супроводжували двоє бевзів, кожен завбільшки з шафу і з мордою такси.
На думку про Маркоса й Кастело біля своїх дверей я відчув спазми в шлунку.
– І чого хотів Ґрандес?
– Він мені не сказав.
– А що він сказав потім?
– Він запитав, хто я така.
ebooksa