Валера зітхнув і потер собі очі.
– Ви маєте добрих друзів, Мартін. У житті дуже важливо мати добрих друзів, а головне – уміти їх зберегти, – сказав він. – Так само важливо, як отямитися вчасно, коли ти пішов хибною дорогою.
– Чи ця дорога не проходить через дім Марласки, що під тринадцятим номером на шосе Вальвідрера?
Валера терпляче всміхнувся з таким виразом, ніби вичитував неслухняній дитині.
– Сеньйоре Мартін, ви повинні вірити мені, коли я вам кажу, що, чим далі ви будете від цього будинку та цих подій, тим ліпше для вас. Прийміть мої послуги принаймні в тому, що стосується цієї поради.
Водій виїхав із бульвару Колумба й поїхав вулицею Комерсіо, шукаючи початок бульвару Борна. Вози з м’ясом і рибою, льодом і спеціями вже збиралися перед загорожею великого ринку. Коли ми там проїздили, четверо хлопців саме вивантажували з воза обдерту тушу великої телиці, за якою тягся кривавий слід і струмінь гострих пахощів.
– У вашому кварталі, сеньйоре Мартін, можна побачити багато цікавих і мальовничих сцен.
Шофер зупинився на в’їзді до вулиці Фласадерс і вийшов із машини, щоб відчинити нам дверцята. Адвокат вийшов зі мною.
– Я проведу вас до дверей, – сказав він.
– Ще подумають, що ми близькі друзі.
Ми увійшли в темний тунель провулка, який вів до мого дому. Коли ми підійшли до дверей, адвокат подав мені руку з притаманною його професії чемністю.
– Дякую, що витягли мене з тієї буцегарні.
– Дякуйте не мені, – відповів Валера, дістаючи конверт із внутрішньої кишені свого пальта.
Я впізнав печать янгола на сургучі навіть у тому тьмяному світлі, яке падало від ліхтаря, що висів на стіні над нашими головами. Валера подав мені конверт і, востаннє кивнувши головою, обернувся й пішов до автомобіля, який на нього чекав.
Я відчинив двері й піднявся сходами на поверх. Увійшовши, попрямував відразу до кабінету й поклав конверт на письмовий стіл. Відкрив його й дістав згорнутий аркуш, списаний каліграфічним почерком хазяїна.
Друже Мартін!
Я маю надію, що ця цидулка застане вас при доброму здоров’ї й у доброму гуморі. Обставини привели мене до цього міста, і мені буде надзвичайно приємно зустрітися з вами в цю п’ятницю о сьомій годині вечора в більярдній залі Кінного цирку, де ми зможемо обговорити, як просувається наш проект.
З великим привітом і щирою симпатією ваш друг
Андреас Кореллі
Я згорнув аркуш і акуратно вклав його назад у конверт. Запалив сірника і, тримаючи конверт за ріжок, підніс його до вогню. Я дивився, як він горить, доти, доки розтоплений сургуч скапав червоними слізьми на мій письмовий стіл і мої пальці присипало гарячим попелом.
ebooksa