– Я не певен, – сказав він із дивним виразом.
– Що ви приховуєте від мене, лікарю?
– Я просто лікар. І деяких речей не розумію.
– Яких саме?
Лікар Санжуан усміхнувся нервовою усмішкою.
– Крістіна вірить у те, що хтось увійшов у неї й хоче її знищити.
– Хто увійшов у неї?
– Знаю тільки, що вона думає, ніби цей «хтось» пов’язаний із вами, і він уселяє їй страх. Я вважаю, їй ніхто не зможе допомогти. Тому й не повідомив Відаля, знехтувавши свій обов’язок. Бо я знав, що рано чи пізно ви з’явитеся тут.
Він подивився на мене з дивною сумішшю жалю та смутку.
– Я також дуже добре ставлюся до неї, сеньйоре Мартін. Протягом тих місяців, які Крістіна пожила тут, навідуючи батька… ми стали друзями. Думаю, вона не розповідала вам про мене, та й навіщо їй було це робити. То був час, дуже важкий для неї. Вона довірила мені багато своїх таємниць, і я зробив те саме, хоча доти ніколи нікому про себе не розповідав. Я навіть запропонував їй вийти за мене заміж – як бачите, і нам, лікарям, не чуже ніщо людське. Звичайно, вона відкинула мою пропозицію. Не знаю, навіщо я вам усе це розповідаю.
– Але ж вона зрештою прийде до тями, лікарю? Вона одужає, правда ж…
Лікар Санжуан відвів погляд, спрямувавши його у вогонь, і сумно усміхнувся.
– Я на це сподіваюся.
– Я хочу її забрати.
Лікар підняв брови.
– Забрати її? Куди?
– Додому.
– Сеньйоре Мартін, дозвольте мені бути з вами відвертим. Навіть не беручи до уваги те, що ви не є ані її прямим родичем, ані чоловіком, – а це ті вимоги закону, яких ми не змогли б обминути, – Крістіна перебуває в такому стані, у якому вона не може поїхати ні з ким і нікуди.
– А хіба буде краще, якщо вона залишиться в цьому похмурому закладі з вами, прив’язана до стільця й начинена ліками? І не кажіть мені, що ви знову запропонуєте їй вийти за вас заміж.
Лікар довго дивився на мене, намагаючись проковтнути образу, якої я, безперечно, завдав йому своїми словами.
ebooksa