– Я зробив це тому, що хотів допомогти вам, доне Педро.
– Я знаю.
Він усміхнувся мені без гіркоти.
– Пробачте мені, – прошепотів я.
– Тобі треба виїхати з міста. Біля молу Сан-Себастьян стоїть вантажний корабель, який відпливає опівночі. Про все вже домовлено. Ти запитаєш капітана Ольмо. Він чекає тебе. Візьмеш одну з машин у гаражі. Залишиш її на молі. Пеп завтра її забере. Не розмовляй ні з ким. Не повертайся до себе додому. Тобі будуть потрібні гроші.
– У мене досить грошей, – збрехав я.
– Досить грошей не буває ніколи. Коли ти зійдеш на берег у Марселі, Ольмо піде з тобою до банку й передасть тобі п’ятдесят тисяч франків.
– Доне Педро…
– Послухай мене. Ті двоє людей, про яких Ґрандес каже, що ти їх убив…
– Маркос і Кастело. Думаю, вони виконували доручення вашого батька, доне Педро.
Відаль похитав головою.
– Ні мій батько, ні його адвокати не користуються послугами таких людей. Звідки, на твою думку, ці двоє знали, де тебе шукати через півгодини після того, як ти вийшов із комісаріату?
Відповідь на це запитання здалася мені очевидною.
– Від мого друга, інспектора Віктора Ґрандеса.
Відаль кивнув головою.
– Ґрандес тебе відпустив, бо не хотів бруднити руки в комісаріаті. Як тільки ти звідти вийшов, його люди пішли за тобою. Обставини твоєї смерті були наперед обмірковані. Підозрюваний у вбивстві втікає й гине під час спроби вчинити опір арешту.
– Як у давні часи на сторінці подій, – сказав я.
– Деякі речі ніколи не змінюються, Давиде. Тобі про це відомо краще, ніж будь-кому.
Він відчинив шафу й подав мені нове пальто, жодного разу не одягане. Я взяв його й поклав книжку до внутрішньої кишені. Відаль мені всміхнувся.
– Єдиний раз у житті бачу тебе добре вдягненим.
ebooksa