Попереду, біля Політехнічного інституту, вони побачили кілька поліцейських машин з мигалками, що перегородили проспект Перемоги.
Невінчаний пригальмував:
— Що робити?
— Їдьте, як їхали. Це не за нами.
Перед поліцейським бар"єром скупчилося кілька автівок, які несамовито сигналили. Невінчаний під"їхав упритул до бар"єра:
— Командире, що трапилось? Я хірурга везу на операцію. Може, пропустите?
Поліцейський у чорних окулярах, хоча вже сутінки впали на землю, зазирнув у кабіну й винувато сказав:
— Пробачте, Христа ради. Я вас пізнав. Ви робили операцію моїй дружині. Але пустити не можу. Там таке робиться!
Він показав на великий продовольчий супермаркет, що стояв по правій стороні проспекту, у ста метрах від поліцейського бар"єру. Туди були підтягнуті темні штурмові бронемашини жандармерії і біло-червоні пожежні автомобілі. Верхні поверхи супермаркету палали, освітлюючи хитким червоним світлом довколишню територію. Видно було чорні постаті, що метушилися, витягуючи з магазину мішки і картонні ящики. Чулася стрілянина.
Невінчаний звернув праворуч, щоб через Старокиївську дворами і провулками прорватися до Дегтярівської а звідти — до Лук"янівского ринку і заводу «Артеміда».
— Так починаються війни, — сказав Гайдук.
Невінчаний навіть не вимовив своєї улюбленої примовки «бляха-муха». Помовчав, вдивляючись у темряву порожніх вулиць охопленого панікою міста. Ще в декількох місцях грабувалися невеличкі магазини.
— Знаєте, Ігоре Петровичу, скільки ці шакали здерли з нас за цей запис?
— Скільки?
— Півмільйона амеро. Просили в глобо, але ми не дали. Продадуть ще десять копій різним CNNaм і поїдуть на Багами.
— Гордість, гідність, гуманізм, — задумливо сказав Гайдук. — Приниження, рабство, окупація... Треба негайно збирати координаторів Фронту Визволення України. Ми ще уявити не можемо, що нас чекає.
Вони змовкли, кожен думаючи про своє.
83.
28 липня 2077 р.
ЗВЕРНЕННЯ ФРОНТУ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ Громадяни України !
ebooksa