Він зітхнув і відставив стакан.
— Ми вас підтримаємо. Починайте.
Гайдук, який досі не знав поглядів Прядка (всі джерела відзначали високий професіоналізм Головного військового отамана, але нічого не мовили про його політичну позицію — Прядко відзначався винятковою обережністю), був зворушений такою відвертістю. Водночас гостра тривога пойняла його: різні сили підштовхують його до державної зради, до перевороту, за яким стоїть кров, бо не буває військових переворотів без крові: згадав перевороти в Росії, Іспанії, Греції, Іраку, Чилі, Аргентині, Польщі, Німеччині, Сербії, Румунії, Китаї, Єгипті, Індонезії, Нігерії, в десятках інших країн. І всюди — одне й те ж: вбивства, чистки, арешти, полум"яні й справедливі гасла, короткий час тимчасового покращення, стабілізації, за яким — нова тупа диктатура, нові помилки і злочини, нові політичні репресії й корупція. Прокляте зачароване коло.
І чому він, далека від України, чужа, по суті, людина повинен брати на себе всю відповідальність за новий, можливо, більш жорстокий цикл насильства?
Гайдук швидко з"їв салат «цезар», одним ковтком випив каву «еспрессо» і, міцно потиснувши руку Прядку, пішов до залу переговорів, де його чекав Діма Мочалкін.
— Ігоре Петровичу, — спитав Діма. — Вам подобається тутешнє повітря?
— А що? — похмуро спитав Гайдук. — Є проект прокладення труби з Греції в Україну? Щоб повітря демократії нагнітати?
— Ні, — засміявся Діма. — Я був на морі, плавав, а потім подихав цим повітрям. І згадав Піфагора: він сказав, що запах трав і спецій — краща жертва богам, аніж сморід смаженого сала. І тому я...
— Можливо, Піфагор був мусульманином, — обличчя Гайдука залишилося похмуро незворушним. — Що у тебе?
— На зустріч з вами проситься російська делегація.
— Російська?
Так. Вони тут у якості гостей. Приділіть їм увагу.
— Добре. Де вони?
— Чекають у тридцять третій кабіні.
Коли Гайдук з Дімою увійшли до кабіни, троє офіцерів у чорній військово-морській формі підвелися.
Старшим у цій делегації (на бейджі напис: Special guest) був контр-адмірал Феоктистов, з ним — капітан першого рангу Сєдов та капітан другого рангу Ювженко. Гості представились як члени СОР — Союзу офіцерів Росії. Контр-адмірал Феоктистов розповів, що командує з"єднанням трьох атомних підводних стратегічних ракетоносців Північного флоту, до складу якого входять флагман «Москва», човни «Сталінград» і «Арзамас», якими командують його колеги.
— И вот, господин генерал, — худий, жилавий, з коротким сивим волоссям йоржиком контр-адмірал дивився не на Гайдука, а чомусь на Діму Мочалкіна, — когда эти упыри, руководители России, предавали нашу родину, якшались с нехристями, продавали наши богатства черножопым, шли на самые подлые сделки и уступки, мы годами сидели под водой, зарабатывая лейкемию, и думая, что служим великой России, которой было насрать на нас... Но теперь мы прозрели и приняли решение. Мы просим передать правительству братской Украины, что готовы служить под ее знаменами во имя... во имя отомщения за поруганную родину, за униженную веру, за страдания русского народа. Мы готовы обрушить на Черную Орду ракетно-ядерный удар огромной мощности. К нам присоединяются экипажи еще двух подлодок из Тихого океана.
— Сколько вас всего? — спитав Гайдук, думаючи про відчайдушну рішучість цих людей, які втратили все — домівки, сім"ї, рідну землю. І готових на все заради помсти.
— Всего тысяча шестьсот офицеров и матросов, пять подводных лодок проекта 999 «Восьминог» плюс надводные суда — плавуче-ремонтная база и госпитальное судно. Всего на вооружении у нас тридцать семь оперативно-тактических крылатых ракет класса «гарпун» и двадцать шесть МБР класса СС-60 «M-Икс». Срок годности ракет исчерпан, но, думаю, они еще полетят.
На блідому зморшкуватому обличчі контр-адмірала проступили тверді жовна.
ebooksa