Ми будемо в змозі у будь-який момент застосувати ракетно-ядерну, лазерну, гравітаційну, енергетичну, комп"ютерну та інші нові види зброї проти агресора.
Я закликаю всіх членів ОГБ виявити єдність у час смертельних змагань з ворогом. Я закликаю уряди тих країн, які ще не є членами ОГБ, але вже відчувають на собі дихання чорних хижаків, якнайскоріше приєднатися до нашої організації, взяти участь у спільній боротьбі.
Я закликаю уряд Піднебесної народно-демократичної імперії виявити мудрість, зберігати нейтралітет і не ставати на бік агресора.
Але нехай ні в наших ворогів, ні в тих, хто вагається, не буде ілюзій: якщо почнеться глобальна битва, ми переможемо. І про нашу перемогу сповістить світові не зранений, вмираючий самотній марафонець Фидипід, а два мільярди воїнів світла — безсмертних воїнів демократії, прогресу і миру.
Овація супроводжувала ці слова президента Ширлі Ван Лі, після чого було оголошено перерву для переговорів.
Гайдук і Прядко подалися до тієї зали, де стояли ряди кабінок, тут було призначено зустріч з польськими представниками. Рівно о 12.00 до кабінки зайшли Пшемислав Росяк, міністр національної оборони Польщі, та генерал армії Кшиштоф Самсонович, головнокомандуючий об"єднаними військами ЕллаПол. Росяк, молодий, елегантний син мера Чікаго, улюбленець жінок з манерами ведучого популярних телепрограм, обійнявся з Гайдуком, поплескавши його по спині ("Czesc stary, jak si$ masz?") — він підтримував тісні ділові стосунки з бюро Гайдука у Вашінгтоні. Генерал Самсонович з пишними вусами, як у маршала Пілсудського, тримався більш скуто: віддав українцям честь двома пальцями, схилив поголену голову і клацнув каблуками. Він не знав ні Прядка, ні Гайдука.
Поляки принесли Гайдуку і Прядку проект таємної угоди щодо військової співпраці Збройних сил України з об"єднаними силами ЕллаПолу, повідомивши при цьому, що до них приєднується норвезький арктичний корпус і шведська авіадесантна армія, готова до дії в полярних районах.
Росяк чесно визнав, що тривогу викликає південний, чорноморський фланг: ні Румунія, ні Болгарія не можуть нічого протиставити турецькому пануванню на морі, а Греція після втрати острова Хіос, захопленого турками, зосереджує свої зусилля виключно в Егейському морі. Генерал Самсонович переважно мовчав, погладжуючи вуса, не перебиваючи міністрів оборони. Прядко передав полякам список необхідних озброєнь і обладнання. Гайдук з симпатією приглядався до цього селянського сина, що виріс на Хмельниччині і став одним з найкращих штабістів України, на якого звернув увагу гетьман під час війни з ЕнРосом.
На питання Росяка щодо ставлення українських колег до пропозиції ОГБ — ввести польські війська до Західної України — Прядко відповів, що це — справа політичного керівництва держави. Гайдук сказав, що може виникнути певна аналогія з пропозицією Сталіна в 1939 році — ввести Червону Армію на територію Польщі з метою стримування Німеччини: реакція польського керівництва тоді була різко негативна. Тут втрутився генерал Самсонович, який сказав, що в даному випадку історичні аналогії є хибними — настільки відрізняються обставини та виклики. Міністр оборони Росяк зауважив, що ні в якому разі не йдеться про повторення трагічних помилок минулого. Він сказав, що його мрія — бачити об’єднану польсько-українсько-литовську державу: «тридцять мільйонів українців, п"ятдесят мільйонів поляків і п"ятнадцять мільйонів литовців, об"єднавши промислові потенціали і збройні сили, могли б стати дуже впливовою частиною Європи» — заявив Росяк. Гайдук до цього додав п’ятнадцять мільйонів білорусів, які намагаються побудувати демократичне суспільство.
Домовившись підтримувати постійний контакт, делегації розійшлися на ланч. Гайдук з Прядком прибилися до демократично-гамірливого залу, де були розташовані зони дешевих буфетів з національною кухнею країн-членів ОГБ, різностильні бари і паби, невеличкі ресторанчики і затишні кав"ярні, й після тривалих пошуків знайшли вільний столик на двох.
Навколо сміялися, кричали, розмовляли і мовчки споживали салати учасники саміту, на грудях яких красувалися бейджі
— Що ви про все це думаєте, Петре Івановичу? — спитав Гайдук.
Прядко задумливо пив морковний сік, витискаючи до стакану лимон. Лівою долонею прикривав стакан, щоб лимонні бризки не потрапили на стіл.
— Рекомендую вітамінну бомбу, — сказав він. — Можливо, це найкраща бомба на світі.
І — несподівано:
— Буде війна. Нас будуть спалювати з обох боків. Ми не готові. Ми втратили Україну. Збройні сили фактично знищені політиками. Але треба хоч залишки рятувати. Потрібен швидкий превентивний удар. Для цього треба задіяти всю цю публіку, — він обвів очима зал. — Особливо стратегічні, космічні сили Конфедерації. Поляків не пускати в Західну Україну — бо вони там і залишаться. А перекинути на лівий берег, на ТВД Харківщини, Лутанщини і Ростова-на-Дону.
Він знову припав до склянки, посоливши і поперчивши морквяний сік — наче це була «Кривава Мері». Подумавши, підняв голову:
— Буду відвертий. Все залежить від вас, Ігоре Петровичу. Армія покладається на вас.
— На мене?
— Так. Тільки ви можете зупинити цей маразм, в якому перебуває країна. Нікого, крім вас, немає. Армія допоможе. Бо немає сил спостерігати цей шабаш відьом...
ebooksa