— Доповідайте.
— Оперативна обстановка в межах Київсько–Черкаської, Чернігівської і Полтавської земель характеризується великою складністю і негативним динамізмом. Згідно плану операції «Вовки Півночі», противник концентрує війська на кордоні України…
— Стривайте, капітане. Який зв"язок у вас є з прикордонними районами?
— Тільки народна пошта. Це коли добровольці переносять депеші від села до села. Зв"язок повільний і ненадійний.
— Ваша спеціальність після закінчення училища? — поцікавився Гайдук.
— Радіоелектроніка. Сучасні засоби боротьби і придушення… Але ж радіозв"язок не працює… ви, сподіваюсь, це знаєте? — єхидно спитав капітан.
— А ви перевіряли? Ви вмієте змайструвати детекторний приймач?
— Детекторний? Це такий, що використовують детективи? Вокі–токі?
Тут Чміль нервово перервав цю змістовну бесіду і запросив гостей та Гайдука на урочистий обід на честь представників Києво–Могилянського братства.
— Де ви їх приймаєте? — тихо спитав Гайдук Чміля.
— В кімнаті для гостей біля харчоблоку отче… пробачте… пане генерале.
— Не робіть цього… нехай обідають разом з усіма братчиками. Як усі, — порекомендував Гайдук.
— Слухаюсь.
Під час обіду всадовивши гостей разом з братчиками за один стіл, сотенний по черзі представив киян, а потім — Гайдука. Запанувала мертва тиша, коли братчики дізналися, ким є Фавн насправді. «Сцена з п"єси «Ревізор», — подумав Гайдук, дивлячись на реакцію своїх побратимів. «Або сюжет трилера «Повернення з мертвих», — поправив сам себе.
Дехто з братчиків пошкодував, що був дуже відвертий під час сповіді Фавну. А Яків Гальперин перелякався не на жарт, бо це він намовив Чміля вислати до Києва спецдонесення з приводу підозрілої особи — так званого отця Фавна. Правда, заспокоїв себе тим, що на донесенні стояв підпис Чміля, а не його закарлючка.
Гайдук відчув, як негайно між ним та іншими братчиками, яких устиг полюбити, виникла незрима, але неподоланна межа відчуження, і зрозумів, що вже ніколи не стане отцем Фавном, котрому відкривалися серця і душі цих людей. «Фавн помер», — з сумом подумав він.
Наступного ранку деренчливий газогенераторний автомобіль, пальним для якого служили відсирілі, дрібно поколоті дрова, чмихаючи їдким димом, від"їхав від воріт братства: спереду сиділи водій, прокопчений дров"яним димом, немов скумбрія, посередині — Оля в чорному береті з золотим тризубом, а біля правих дверей, тримаючи на колінах автомат ІЖ-107 з підствольним гранатометом, їхав Гайдук. Капітан Середа мовчки вмостився на задньому сидінні цього броньовика, на жовто–зеленому плямистому борту якого виднів білий напис: «Козак Мамай».
Коли минали вимерлий Козин та спалені розкішні панські палаци, Гайдук згадав Зару.
20
Оскільки Творець землі, світла, води, людей, рослин і тварин покинув поспіхом, у сум"ятті цю галактику, Його місце негайно зайняли інші боги, божки, тотеми, ідоли та герої. Це був час, коли, відключені від водопостачання та електрики, позбавлені джерел харчування та інформації, великі міста занурювалися в пітьму і хаос, а їхні мешканці — ті, що не загинули у своїх багатоповерхівках, кинулися врозтіч до малих містечок і сіл, де ще можна було знайти воду та їжу. Не розуміючи, що сталося, охоплені страхом і тугою, розгублені, непристосовані до злигоднів, людські народи подумали, що надходить Страшний Суд. І кожен почав рятуватися, як міг: відкинувши пекельну гординю, зневагу до Господа та його старозавітних немодних повчань і простих істин, упокорені, осамітнені люди зрозуміли, що ні новочасні Технології, ні Інформатика чи Генетична інженерія не заступлять їм Когось, хто давав би їм надію, до Кого можна було б звернутися як до найближчої істоти й сповідатися — у сподіванні, що Він почує, і змилосердиться, і простить гріхи вільні та невільні І дасть надію на порятунок.
ebooksa