— Зберігайте або продайте.
— А.
— Чи можу я ще чимось допомогти вам сьогодні, сер?
— Ні, не думаю…
— Дуже добре. Дякуємо вам за дзвінок у службу технічної підтримки. Чудового дня.
Я натиснув на значок завершення виклику і ГарячийЧлен007 зник. Час дзвінка — 2:07. Коли з’явився аватар наступного клієнта — червоношкіра інопланетянка з великим грудьми на ім’я Вартаххх — на екрані з’явилася оцінка від клієнта ГарячийЧлен007. 6 з можливих 10 балів. Система нагадала, що мені потрібно тримати середній бал вище 8.5, якщо я хочу отримати підвищення при наступному перегляді.
Працювати в техпідтримці тут було зовсім інакше, ніж з дому. Тут я не міг дивитися фільми, грати в ігри або слухати музику, поки відповідав на нескінченний потік безглуздих дзвінків. Відволіктися можна було тільки на годинник. (Або тікер «ІОІ», який завжди був на поверхні дисплея кожного контрактника. Його не можна було позбутися.)
Під час кожної зміни я мав три п’ятихвилинні перерви на вбиральню. Обід — тридцять хвилин. Зазвичай я обідав у кабінці замість кафетерію, тому що не хотів слухати, як інші працівники техпідтримки жалілись на дзвінки або хвалилися, скільки бонусних балів заробили. Згодом я почав зневажати інших контрактників майже так само, як клієнтів.
Під час зміни я п’ять разів засинав. Щоразу, коли система бачила, що я відключаюся, у вухах звучав застережливий клаксон, приводячи мене до тями. Потім вона занотовувала порушення у моєму файлі працівника. Моя нарколепсія стала такою постійною проблемою протягом першого тижня, що тепер мені щодня видавали дві маленькі червоні таблетки. Я приймав їх. Але не на роботі.
Коли моя зміна нарешті закінчилася, я зірвав гарнітуру та візор і якомога швидше пішов назад до блоку. Це був єдиний час за весь день, коли я кудись поспішав. Добравшись до своєї крихітної пластикової труни, я заліз всередину і завалився на матрац, точно в такій же позиції, як і напередодні ввечері. І ніч перед цим. Декілька хвилин я лежав, кутиком ока поглядаючи на час на розважальній консолі. Коли показало 7:07 вечора, я перевернувся і сів.
— Світло, — тихо сказав я.
За минулий тиждень це слово стало моїм улюбленим. Для мене воно стало синонімом свободи.
Світло, вбудоване в оболонці блоку, вимкнулося, зануривши крихітну камеру в темряву. Якщо хтось спостерігав за мною через одну з відеокамер безпеки, він побачить короткий спалах, коли камера перемкнеться в режим нічного бачення. Тоді мене знов буде добре видно на моніторах. Але завдяки маленькому саботажу на початку тижня камери безпеки в моєму блоці і мій навушник вже не виконували покладені на них завдання. Таким чином, вперше за весь день за мною не стежили.
А це означало, що настав час діяти.
Я поклацав по сенсорному екрану розважального центра. Він засвітився, показуючи той же вибір, що і в першу ніч: декілька навчальних фільмів і симуляцій, в тому числі повний список епізодів «Черги Томмі».
Якщо хтось перевірить журнал використання мого розважального центру, то побачить, що я кожної ночі дивився «Чергу Томмі», поки не засинав. А коли переглядав усі шістнадцять епізодів, то починав спочатку. Журнал також показував, що я засинав приблизно в один час кожної ночі (але не точно у той самий час), і спав, як убитий, до наступного ранку, коли вмикався будильник.
Звичайно, я не дивився дурний корпоративний лайносеріал кожної ночі. І не спав також. Насправді весь минулий тиждень я тримався на близько двох годинах сну на добу, і це починало даватися взнаки.
Але коли світло у блоці вимикалось, я почувався енергійним і бадьорим. Виснаження зникало і пальці правої руки швидко танцювали сенсорним екраном, перемикаючи меню операцій розважального центру з пам’яті. Приблизно сім місяців тому я отримав набір паролів інтранету «ІОІ» на «3л1тному хак3рському варез-порталі» — тому ж підпільному аукціоні даних, де я придбав необхідну інформацію для створення нової особи. Я стежив за всіма сайтами даних на чорному ринку, бо ніколи не знаєш, що можуть виставити на продаж. Обхід серверу ОАЗи. Злам банкомату. Секс-відео знаменитостей. Що завгодно. Я переглядав списки аукціонів «3л1тного хак3рського варез-порталу», коли один привернув мою увагу: «Паролі доступу інтранету «ІОІ», лазівки та обхід системи». Продавець стверджував, що пропонує засекречену інформацію про архітектуру інтранету «ІОІ» та набір кодів адміністративного доступу і вразливості системи, які можуть «надати користувачеві карт-бланш у мережі компанії».
Я припустив би, що дані фальшивка, якби вони не були опубліковані на такому поважному сайті. Анонімний продавець стверджував, що він колишній програміст «ІОІ» і один з провідних архітекторів інтранету компанії. Очевидно, він був перевертнем — програмістом, який навмисно додає в код обходи і лазівки в систему, щоб потім продати їх на чорному ринку. Це дозволяло йому отримати гроші за одну роботу двічі, і зняти провину, яку він відчував через роботи в такій демонічний міжнаціональній корпорації, як «ІОІ».
Очевидною проблемою, про яку продавець не потрудився сказати на аукціоні було те, що ці коди не мали користі, якщо у вас вже не було доступу до внутрішньої мережі компанії. Інтранет «ІОІ» був високозахищеною автономною мережею без прямих з’єднань з ОАЗою. Єдиний спосіб отримати до неї доступ — це офіційно туди влаштуватися (дуже складно і забирає багато часу). Або приєднатися до постійно зростаючих рядів боржників компанії.
ebooksa