Першому гравцеві приготуватися

— Зі, — сказав Ейч, посміхаючись. — Ти просто божевільний сучий син. — Він підійшов і дав мені п’ять. — Але через це я тебе і люблю, друже!

— Звичайно, коли ти дізнався, що вони мають секретні файли на кожного з нас, то просто не міг не подивитись, правда? — Арт3міда насупилась.

— Я повинен був подивитися! Щоб дізнатися, скільки їм відомо про кожного з нас! Ви зробили б те ж саме.

— Ні, я б не зробила, — вона тицьнула в мене пальцем. — Я поважаю приватність інших!

— Арт3мідо, заспокойся! — втрутився Ейч. — Він, знаєш, врятував тобі життя.

Здавалося, вона це обдумала.

— Добре. Забудьмо про це.

Але я міг сказати, що вона була все ще зла. Я не знав, що сказати, тому продовжив.

— Я надсилаю кожному з вас копію всіх даних «шісток», які зміг винести. Десять зетабайт. Вони вже повинні бути у вас. — Я зачекав, поки кожен з них перевірив поштову скриньку. — Розмір їхньої бази даних на Галлідея нереальний. Все його життя там. Вони зібрали інтерв’ю з усіма, кого він коли-небудь знав. Кілька місяців може піти на те, щоб прочитати їх усі.

Я почекав кілька хвилин, спостерігаючи, як їхні очі сканують дані.

— Вау! — сказав Шото. — Це неймовірно. — Він подивився на мене. — Як, чорт забирай, ти втік з «ІОІ» з усім цим?

— Надзвичайно хитрим способом.

— Ейч має рацію, — сказала Арт3міда, хитаючи головою. — Ти точно втратив глузд. — Вона завагалася на секунду, а тоді додала: — Дякую за попередження, Зі. Я тепер у боргу.

Я відкрив рот, щоб сказати «будь ласка», але не зміг вимовити і слова.

— Так, — сказав Шото. — Як і я. Дякую.

— Немає за що, друзі.

— Ну? — сказав Ейч. — Кажи вже погані новини. Наскільки близькі «шістки» до проходження Третіх воріт?

— А як тобі це, — сказав я, посміхаючись. — Вони ще навіть не знають, як їх відкрити.

Арт3міда і Шото дивилися на мене з недовірою. Ейч широко усміхнувся, почав махати головою, звівши долоні до неба, наче танцював під нечутну для нас музику.

— О, так! О, так! — проспівав він.