Першому гравцеві приготуватися

— Три, — я закінчив, — магічне число.

Я вийняв свою копію Кришталевого ключа і підняв угору. Решта зробили те ж саме.

— У нас є чотири копії ключа. Якщо хоча б троє з нас досягнуть воріт, ми зможемо їх відкрити.

— Що тоді? — запитав Ейч. — Ми зайдемо всі одночасно?

— А якщо тільки один з нас зможе зайти у ворота, коли вони відчиняться? — сказала Арт3міда.

— Я сумніваюся, що Галлідей все так налаштував, — сказав я.

— Хто знає, про що цей божевільний старий думав? — сказала Арт3міда. — Він грав з нами на кожному кроці шляху, і зараз знову це робить. Інакше навіщо б йому було потрібно три копії Кришталевого ключа, щоб відкрити останні ворота?

— Можливо, він хотів змусити нас працювати разом? — запропонував я.

— Або він просто хотів закінчити змагання великим драматичним фіналом, — запропонував Ейч. — Подумайте. Якщо три аватари увійдуть у той самий час, то це вже перегони — хто перший пройде ворота, той знайде яйце.

— Галлідей був божевільним садистським виродком, — пробурмотіла Арт3міда.

— Так, — сказав Ейч, киваючи. — Ти маєш рацію.

— Подивіться на це так, — сказав Шото. — Якби Галлідей не налаштував Треті ворота так, щоб вони вимагали три ключі… «шістки», можливо, вже б знайшли яйце.
— Але у «шісток» є десятки аватарів з копіями Кришталевого ключа, — сказав Ейч. — Вони могли б відкрити ворота прямо зараз, якби були досить розумними.

— Дилетанти, — сказала Арт3міда. — Як можна не знати всі тексти «Шкільного року!» напам’ять. Як ці дурні взагалі зайшли так далеко?

— Обманом, — сказав я. — Пам’ятаєш?

— О, так, правильно. Я завжди забуваю. — Вона посміхнулася мені, і ноги раптом стали ватяними.

— Просто тому, що «шістки» ще не відкрили ворота, не означає, що вони зрештою не здогадаються, як це зробити, — сказав Шото.

Я кивнув.

— Шото має рацію. Рано чи пізно вони зрозуміють зв’язок зі «Шкільним роком!». Нам не можна більше гаяти часу.

— Ну, чого ж ми чекаємо? — схвильовано сказав Шото. — Ми знаємо, де ворота і як їх відчинити! То зробімо це! І нехай переможе найкращий мисливець!

— Ти дещо забуваєш, Шото-сан, — сказав Ейч. — Парзіваль ще не розповів нам, як ми збираємося пройти крізь щит і армію «шісток», а тоді потрапити всередину замку. — Він повернувся до мене. — У тебе ж є план, правда, Зі?