Першому гравцеві приготуватися

0007

Міс Ренк стояла посеред класу, повільно відмінюючи латинські дієслова. Спочатку вона казала їх англійською, тоді латинською, кожне слово автоматично з’являлось на дошці позаду неї. Кожного разу, коли в нас було нудне відмінювання дієслів, у моїй голові грала стара пісня зі «Шкільного року!»: «Бігти, йти, отримати, віддати. Дієслово! Ти — ось що відбувається!»

Я тихо наспівував мелодію, коли міс Ренк почала відмінювати латинське дієслово «вчитися».

— Вчитися. Discere, — проказала вона. — Ну, це дієслово має легко запам’ятатись, тому що воно схоже до англійського слова «discern», що теж означає «вчитися».

Досить було почути, як вона повторює слово «вчитися», аби я почав думати про Лімерик. Багато вчитись має той, хто здобути бажає одне із перших місць.

Міс Ренк продовжувала, використовуючи дієслово у реченні.

— Ми ходимо до школи вчитися. Petimus scholam ut litteras discamus.

І саме тоді мене осяяло. Наче блискавкою прямо в череп. Я поглянув на своїх однокласників. Яка група людей має «багато вчитися»?

Учні. Учні середньої школи.

Я був на планеті, заповненій учнями, кожен з яких мав «багато вчитися».

А що, як у Лімерику йшлось про те, що гробницю заховано прямо тут, на Людусі? На тій самій планеті, де я ловлю ґав уже останні п’ять років?

Тоді я згадав, що ludus це також латинське слово, що означає «школа». Я відкрив словник, щоб перевірити визначення, і виявив, що слово має більше ніж одне значення. Ludus означає «школа», але також може означати «спорт» або «гра».

Гра.

Я впав з розкладного стільця і з глухим стукотом приземлився на підлогу сховку. Консоль ОАЗи відстежила цей рух і спробувала кинути мого аватара на підлогу в класі латинської, але програмне забезпечення класу обмежувало рухи, тому на дисплеї з’явилось попередження: «БУДЬ ЛАСКА, ЗАЛИШАЙТЕСЯ НА МІСЦІ ПІД ЧАС УРОКУ!»

Я сказав собі не надто радіти. Я міг наробити поспішних висновків. Існували сотні приватних шкіл та університетів на інших планетах всередині ОАЗи. Лімерик міг посилатись на одну з них. Але я так не думав. Людус мав більше сенсу. Галлідей пожертвував мільярди, щоб фінансувати створення шкілької системи ОАЗи, щоб продемонструвати величезний потенціал ОАЗи як освітнього інструменту. І перед смертю Галлідей створив фонд, щоб упевнитись, що система шкіл ОАЗи завжди матиме гроші, необхідні для функціонування. Навчальний фонд Галлідея також забезпечував бідних дітей по всьому світу безкоштовним обладнанням та доступом до Інтернету, щоб вони мали змогу відвідувати школу в ОАЗі.

Саме програмісти «GSS» спроектували та побудували Людус та всі школи на планеті. Тож було цілком можливо, що саме Галлідей дав планеті назву. І він також мав би доступ до вихідного коду планети, якби хотів тут щось сховати.

Усвідомлення продовжували вибухати в моєму мозку одне за одним наче атомні бомби.

Згідно з оригінальним модулем «D&D», вхід до гробниці був захований поблизу «низького плосковерхого пагорба, приблизно двісті ярдів завширшки та триста ярдів завдовжки». Вершину пагорба покривали великі чорні камені, розташовані так, що коли дивитись з великої висоти, вони нагадували впадини очей, отвір носа та зуби людського черепа.

Але якщо такий пагорб був захований на Людусі, хіба хтось на нього вже би не натрапив?

Можливо й ні. На Людусі були сотні великих лісів, розкиданих по всій поверхні, на широких ділянках порожньої землі, що пролягала між тисячами шкільних кампусів. Деякі з цих лісів були колосальними, охоплювали десятки квадратних миль. Більшість учнів ніколи туди не ступала, тому що там не було нічого цікавого. Як і поля, річки та озера, ліси на Людусі були просто згенерованими комп’ютером ландшафтами, розміщеними там, щоб заповнити порожній простір.

Звичайно, за час тривалого перебування мого аватара на Людусі, я від нудьги дослідив кілька лісів у межах пішої прогулянки від школи. Але вони містили лише тисячі випадково згенерованих дерев та зрідка пташок, кроликів чи білочок. (За вбивство цих крихітних істот не давали досвіду. Я перевіряв.)