– Не говоріть мені «графівно», а звичайно «панно Христино»…
– Панно Христино! Горда, чудова Христино! – сказав Мирон, цілуючи її руку.
Христина тремтіла. Ще досі ніхто не сказав їй стільки ніжних слів.
Й коли в перший раз обняв її і довгим поцілунком накрив її уста, Христина легко звільнилась і сказала:
– Ні-ні, це не може бути! Між нами десять літ різниці! Мені тридцять два роки…
– Христино, це старосвітські пересуди!
Христина більше не боронилась. Вона поклала руки на його шию і відповіла таким самим довгим поцілунком.
Мирон на кілька днів виїхав із міста. Скільки вона передумала за цей час! Вони ще того вечора довго говорили про своє спільне життя. Мирон талановитий скрипаль. Повінчаються. Виїдуть у світ. Він покінчить музичні студії, буде славним скрипалем. Їхнє майбутнє життя мало б бути подібне до казкового кінового фільму.
Був осінній вечір. Пішла в сад і в альтанці мріяла про нього. Тихо-тихо було довкола. Вітер, що вчора гуляв, заховався між листками, не маючи вже сили струсити їх на землю.
З вулиці доходили підпиті голоси. Вони ставали щораз голоснішими, і Христина пізнала поміж ними голос Мирона. Хтось із товариства затягнув фальшиво пісню.
Христина почула розмову п’яних.
– Золоту рибку вдалось тобі зловити!
– А скажи, дуже ти її любиш?
– То вже моя річ. Важне діло, що допоможе стати славним скрипалем… подумайте тільки… Італія, Франція… а там багатство, слава! За це варто й покохати. Ха – ха!
Христина довше не могла слухати. Долонями затулила вуха й прожогом вбігла додому. Напівбожевільна впала на фотель.
Крізь тяжкі шовкові заслони заглянув місяць, і ясний промінь освітив портрет графині Ізабелли.
– Бабуню! Люба бабуню!
Великі холодні очі графині Ізабелли здивовано дивилися на внучку.
А на етажерці біля портрету старий годинник видзвонив дванадцяту, і музика почала грати менуета. У скляному годиннику порушилась фіґурка маркізи й молодого пажа. Паж підійшов до маркізи й попросив до менуету. Танцювали повільно, граціозно. Менует скінчився, і годинник зупинився. Маркіза знова завмерла, а біля неї її паж.
Христина цього не бачила й не чула.