– Треба продезінфікувати рану, – невиразним жестом вказав у бік ванної. – Ходімо.
Вони рушили, проте на порозі ванної Рута, здригнувшись, зупинилася.
– Що? – зиркнув на неї хлопець.
– Вони налетіли на мене тут. – Серце билося часто, і слова були якимись зім’ятими. – Я намагалася сховатись у ванній.
На коротку мить Тимофієва шкіра вкрилася сиротами, але він швидко опанував себе та ввімкнув світло.
– Усе гаразд, – обвів рукою порожню кімнату. – Тут нікого немає.
Рута зайшла. Хлопець відкрутив холодний кран і, ретельно промивши, промокнув її передпліччя чистим рушником. Потому дістав із шафки над умивальником дезінфектант і збризнув рану. Оскільки окремі порізи виявилися глибокими, він наклав на передпліччя суху марлеву пов’язку. Весь цей час Тимофій уникав погляду їй в очі й, тільки закінчивши, підвів голову та запитав:
– То чим я можу тобі допомогти?
97
Від полегшення Рута мало не розплакалася. Тимофій узяв її за руку й повів назад до кімнати. Усадовив дівчину на стілець, а сам, відвернувшись, вийняв щось із шухляди. Потім підступив до вікна, відчинив одну стулку й став обличчям до Рути. У руках він тримав електронну сигарету зі сріблястим мундштуком і химерним акумулятором у вигляді ручної гранати «лимонка».
Сльози вже накотилися Руті на очі, але, помітивши «вейп», вона здивувалася:
– Ти вейпиш?
– А що?
– Я раніше не бачила. – Вона склала губи трубочкою. – Ну, тобто не бачила там, у минулому, якого зараз ніби, е-е, не існує.
Він знизав плечима.
– Лише коли треба заспокоїтися, – зиркнув на неї. – Будеш?
– Ну, хіба тільки для того, щоб заспокоїтися.
Тимофій подав їй сигарету. Рута підійшла, зупинилася на такій віддалі, щоб, випроставши руку, якраз дістати «вейп», узяла сигарету та, присмоктавшись до мундштука, глибоко затягнулася. Утворений у випарнику аерозольний туман продер горло, але дівчина стрималася й не закашлялася. Смак був не тютюновий. Щось середнє між грейпфрутом і запашним трав’яним чаєм. Утім нікотин у суміші точно був. Він швидко вдарив у голову, і від того дівчині трохи полегшало. Вона повільно видихнула насичено-білий дим і віддала сигарету хлопцеві. Той запитально вигнув брову:
– Краще?
– Ага.