– Не плач! – наказала Інді.
– Він козел, – між схлипами втиснула Рута, – сраний козляра.
– Рут, заспокойся, будь ласка. Я знаю, що він козел. Про що ви домовилися? Що він сказав?
Секунд двадцять Рута шумно дихала.
– Наполягав на аборті.
– А ти?
– Послала його.
Нестримні схлипи таки стали надривним риданням.
– Давно треба було. Мала, не реви! Що ти вирішила? Ти хочеш зробити аборт?
– Він сів у машину й поїхав, – затинаючись і розтираючи сльози, почала розповідати Рута. – Був такий холодний. Наче нічого й не сталося. Ну аякже, він же просто звалює, а мені тепер… – Вона похлинулася, тепер уже від злості. – Блядь! Як я могла так помилятися?!. Я не знаю… не знаю, що вирішила.
– Ти хочеш зробити аборт? – повторила Інді.
Певна річ, вона хотіла зробити аборт. Але боялася.
– Я буду мати після цього дітей?
– Так. До восьмого тижня все роблять медикаментозно. Ризик мінімальний.
– Від оцього твого «ризик мінімальний» пиздець як полегшало. – Рута дісталася перехрестя вулиць Стуса й Осторовського та зупинилася перед здебільшого неосвітленим парком ПДМ. Секунду повагалася, але зрештою перейшла дорогу та пірнула у півтемряву. – Тобто достатньо буде прийняти пігулку, і все?
За півсотні метрів попереду Рута помітила якийсь силует. Несамохіть сфокусувалася на ньому, проте, зрозумівши, що то чоловік вигулює собаку, знову зосередилась на розмові.
Інді кахикнула перед тим, як відповісти:
– Не зовсім. Після розмови з тобою я зателефонувала одній викладачці та розпитала, як воно відбувається в таких… е… випадках. Це називають нехірургічною медикаментозною провокацією мимовільного аборту. Все проходить під наглядом лікаря. Спочатку тобі дають три таблетки міфепристону (це стероїдний препарат, який убиває ембріон), а через дві доби – також обов’язково за присутності лікаря – мізопростол. Потім лежиш у стаціонарі й чекаєш, коли станеться переривання вагітності. Викидень тобто. Ну, це кілька годин. Не більше як день. Через десять днів ідеш на підсумковий огляд до гінеколога. Все.
– Жесть яка, – пробелькотіла Рута.
– Де ти зараз?