Рута скоса кинула погляд на «Молескін» і зміркувала: Звідки він знає?
«Я була біля того будинку».
«Але нічого не зробила!»
«Я сама вирішуватиму, що мені робити», – вона старалася, щоб голос звучав рівно.
Хлопець зустрів її слова крижаним мовчанням.
Рута раптом запитала:
«Ти ж насправді неживий?»
«Такий самий мертвий, як і ти», – буркнув Марк.
«Я в цей момент сплю під будинком на Крушельницької та бачу сон».
Він усміхнувся:
«Звідки тобі відомо, що й я не сплю?»
Але де? – учепилася за його слова Рута. – Де ти спиш?
«Ти зник безвісти в реальному житті. Я тебе впізнала».
Хлопець на це ніщо не відповів, але й не здивувався.
«Ти хочеш вибратися?» – випалила дівчина.
Марк тужливо глипнув на неї – на секунду на обличчі проступила гримаса, ніби хлопцеві скрутило живіт, – але нічого не сказав.
«Я не доганяю, навіщо це тобі?»
«Що саме?» – запитав він.
«Що це тобі дасть?»
«Я не розумію тебе».