– Блядь, – лайнувся він. Вирячені очі почорніли від жаху.
Дівчина закректала, прочищаючи горло. Груди страшенно боліли.
– Ти зламав мені ребра…
– У тебе зупинилося серце! – вискнув він пронизливим фальцетом.
– Що? – задерши голову, хрипнула Рута.
Кровообіг помалу відновлювався, м’язи затоплювало неприємне поколювання (наче зашпори відходили), та водночас до рук і ніг поверталася нервова дрож.
– Бляха, я так висадився! – продовжував горлати хлопець, нібито боявся, що зацькована школярка, яка витяглася на підлозі посеред кімнати, має проблеми зі слухом і може не почути його. – Ти ледь не померла! Мені ще, нахер, тільки кадавера[28] вдома не вистачало!
Спершись на руки, Рута прокашлялась і, переконавшись, що голосу вистачить сили, закричала у відповідь:
– Звісно, блядь, я ледь не померла, бо ти мене не розбудив! – слова немовби стали матеріальними та з вогким шерехом продиралися крізь подразнений стравохід, але вона була надто розлючена та налякана, щоб зважати на це. – Я ж казала: через хвилину! Ідіоте довбаний, хіба так важко було просто зробити те, що я прошу?!
Тимофій секунд п’ять мовчки витріщався на неї, потім підвівся та показав рукою на вихід із квартири.
– Забирайся звідси! Вимітайся з моєї квартири!
Дівчина лише зараз помітила, як часто надимаються та опускаються його груди. Тимофій тремтів від страху. Хлопець, як і вона, був наляканий.
– Чому ти не розбудив мене? – трохи стишивши голос, запитала Рута.
Він труснув головою, пасма неслухняної чуприни розсипалися лобом.
– Я намагався, але потім… – Хлопець підніс угору руки та потер пальцями скроні. Йому навіть згадувати було лячно. – Як ти це зробила? Це якась… якась… – він не міг дібрати слів, – буддійська техніка? Чи перед тим, як прийти, ти наковталась якихось таблеток? Але, блін, навіщо? Нахріна таке робити?
– Я нічого не робила.
Тимофій роздратовано змахнув волосся з-перед очей.
– Ти заснула та зупинила своє серце!
– Не вигадуй, я нічого не зупиняла. Ти не розбудив мене, й істоти вві сні дісталися до мене. Вони майже задушили мене.
Намагаючись позбутися неприємних думок, він замотав головою, ніби мокрий пес.