— Тут неподалік, у готелі, чекають на мої інструкції. А я екстерн у дитячому відділенні, а не ветеринар. Якби ти розповів, що думаєш робити далі, я була б дуже вдячна тобі.
— Зателефонуй їм, скажи, щоб підійшли до відділення швидкої, я до них вийду.
— О третій ночі?
— А ти бачила, щоб головний розгулював коридорами клініки о третій ночі?
Софі заходилася шукати номер телефона готелю в чорному записнику, який завжди носила в кишені халата. Я побіг на прохідну відділення.
Батьки хлопчика мали розгублений вигляд. Вони не менше за Софі були здивовані тим, що їх розбудили серед ночі й попрохали принести до лікарні кролика. Кролик сидів у кишені пальто матері хлопчика, я провів їх до чергової. «Це мої провінційні дядько й тітка, проїздом у місті, вони завітали мене побачити». Вона геть не здивувалася незвичному часу сімейної зустрічі.
Аби здивувати тих, хто працює у відділенні швидкої медичного містечка, треба щось сильніше.
Я повів батьків хлопчика коридорами, намагаючись уникати чергових медсестер.
Дорогою я пояснював матері хворого, що їй треба робити. Ми прийшли до крила дитячого відділення. Софі чекала на нас.
— Я послала чергову медсестру принести мені кави з автомату в кафетерії, не знаю, що ти хочеш робити, але дій швидко. Вона зараз повернеться. У нас щонайбільше хвилин двадцять.
До палати хлопчика зі мною зайшла тільки мати. Вона сіла на ліжко й погладила його по чолі, щоб розбудити. Хлопчик розплющив очі й побачив матір, немов уві сні.
Я сів з іншого боку.
— Я не хотів тебе будити, але треба тобі дещо показати, — сказав я.
Я пояснив, що свого кролика він не їв, і той не помер. У нього знайшовся синок, і той гульвіса негайно ушився до іншої кролиці. Деякі татусі так чинять.
— Твій тато чекає в коридорі, за цими дверима, самотній уночі, бо любить тебе над усе на світі, як, до речі, і твою маму. А тепер, якщо не віриш, дивися!
Мати витягла кроленя з кишені й посадила на синове ліжко, притримуючи руками. Хлопчик пильно подивився на звірятко. Він повільно простягнув руку й погладив кролика по голівці, мати відняла руки, контакт зав’язався.
— У цього кролика немає більше нікого в цілому світі. Ти йому потрібний. Якщо ти не одужаєш, він загине. Ти знову маєш їсти. Щоб дбати про нього.
Я залишив хлопчика з матір’ю. Вийшовши в коридор, послав до них і батька, я дуже сподівався, що моя стратегія спрацює. Той, із виду сердитий чоловік міцно стиснув мене в обіймах. На коротку мить мені захотілося стати хлопчиком, до якого прийшов батько.
Прийшовши через день до лікарні, я знайшов у своїй шухляді записку. Вона була від секретарки нашого завідувача відділенням: мене терміново викликали до нього. Таке зі мною було вперше, тож я перекинувся кількома словами з Софі. Виявляється, чергова медсестра побачила кролячий пух на постелі маленького хворого з 302-ї палати.
Хлопчик усе розповів за склянку фруктового соку й пластівці.
ebooksa