Пані Пушар сиділа у своєму фотелі, вона звелася й пішла мені назустріч.
— Не думала, що ви дотримаєте обіцянки, це приємна несподіванка.
Я зізнався, що приїхав не зовсім до неї. Вона опустила очі, побачила сумку, яку я тримав в одній руці, повітряного змія, якого тримав у другій, і усміхнулася.
— Вам поталанило, не скажу, що розум у нього сьогодні абсолютно світлий, але це один із найкращих його днів. Він у себе в кімнаті, я вас туди проведу.
Ми разом піднялися сходами, вона постукала у двері, і ми зайшли до колишнього продавця зміїв.
— Леоне, до вас гості, — сказала пані Пушар.
— Невже? Я нікого не чекаю, — сказав він, кладучи книжку на столик.
Я підійшов до нього й показав свого потріпаного орла. Якусь мить він дивився на нього, й обличчя його просвітліло.
— Дивно, такого я подарував одному хлопчикові, мати якого була така скупа, що не хотіла купити йому цієї іграшки на день народження, щовечора хлопчик приносив його мені, а зранку забирав, щоб вона не сердилася, як він казав.
— Я вам збрехав, моя мама була найщедрішою з усіх жінок, вона подарувала б мені всіх повітряних зміїв світу, якби я її попросив.
— Справді, я думав, що то побрехенька, яку він вигадав, — провадив старий, не слухаючи мене, — але він був такий нещасний без того повітряного змія, що я вирішив його йому подарувати. Скільки дітей мріяли про того змія перед моєю яткою!
— Чи могли б ви його полагодити? — запитав я з завмиранням в серці.
— Його треба було б полагодити, — зауважив він так, наче до нього доходила лише частина моїх слів. — У такому стані він не зможе літати.
— Саме про це вас і просить юнак, Леоне, будьте уважнішим, це нестерпно.
— Пані Пушар, якби замість читати мені нотації, ви пішли й купили все, щоб полагодити цього змія, я зміг би взятися до роботи, бо саме тому цей юнак до мене й приїхав.
Леон написав список необхідного. Я схопив той список і побіг до магазину. Пані Пушар провела мене до дверей і прошепотіла на вухо, що якщо я раптом проходитиму повз тютюновий кіоск, вона буде найщасливішою з жінок.
Я повернувся за годину, виконавши обидва завдання.
Старий торговець призначив мені побачення завтра на пляжі. Він нічого не гарантував, але обіцяв постаратися.
Я запросив пані Пушар повечеряти. Ми говорили про Клеа, і я їй усе розповів. Коли я проводжав її до пансіону, вона підказала мені слушну думку.
Я знайшов номер у невеличкому готелі в центрі містечка. Заснув, тільки-но голова торкнулася подушки.
ebooksa