Твердиня

Росіянин шпигонув товариша роздратованим поглядом. Левко відволікав, заплутуючи і без того сколошкані й незв’язні думки.

— Не знаю. Для чого він тобі?

— Хочу подивитися фільм.

— Лео…

— Ну будь ласка.

Сьома сердито чмихнув, розуміючи, що Лео не відступиться, поки не отримає бажане.

— Він тут чи в нашій «норі»? — уточнив українець.

— У «норі».

— Добре. То я візьму?

Семен махнув рукою, показуючи: йди вже. Голова українця зникла в галереї.

Сьома спробував повернутися до головоломки, але думки, наче потік води під вітром, відхиляло в іншу сторону. Може, його гіпотеза хибна в самій основі? Що, як ті вісім знаків — зовсім не цифри, і в Паїтіті була не вісімкова система числення?

«Комп’ютер…»

Навіть якщо символи зображують базові цифри, їхня кількість зовсім не означає, що цивілізація Паїтіті користувалася вісімковою системою. Цілком імовірно, що система була змішаною або ж при лічбі користувались абсолютно невідомим для нас способом, подібним до інкської кіпу[138] чи юпани[139].

«Нетбук», — раз за разом із підсвідомості Сьоми викочувались туманні образи, грубо порушуючи хід думок.

Він зиркнув у той бік, де хвилину тому зник Левко, і виматюкав українця. Клятий комп’ютер тепер не ліз із голови. Замість того щоб ламати голову над символами…

Нараз Сьома стрепенувся. Він думав про нетбук перед тим, як узятися за розрахунки, але вирішив, що калькулятора на телефоні вистачить. Чесно кажучи, він просто полінувався спускатись до «нори». Росіянин наморщив лоба. Щось не так. Щось не давало йому спокою. Нетбук… «Windows»… Калькулятор… Зненацька його очі округлилися. Хлопець збагнув. Він підскочив на місці, ледь не випустивши милицю з рук. КАЛЬКУЛЯТОР! Ось чому мозок відмовлявся зосереджуватися на закодованих цифрах!

Сьома крутнувся на місці і підстрибом, по-пташиному підгинаючи ногу, помчав углиб цитаделі. Коли він влетів до «нори», Левко саме вмощувався на матраці. Йшло завантаження операційної системи.

— Лео, мені треба нетбук.

— Але я…

— Він потрібен мені зараз!