— Тебе розвели, — не відводячи очей від нетбука, незворушно проказав Семен. — У Перу ведмеді не водяться.
— БЛЯХА-МУХА, ЧУВАК, Я ЗНАЮ, ЩО В ПЕРУ НЕМАЄ ВЕДМЕДІВ! — заволав українець; з дальнього правого ліжка хтось злобно забурчав з-під ковдри. — Внизу хлопчині приснули в лице з противедмежого балончика.
Клацання припинилось. Сьома нарешті зацікавився і відірвався від екрану:
— Що ти хочеш від мене?
Промінь налобника засліпив Левка. В очах запекло ще більше.
— Не знаю. Допоможи. Ти ж шариш…
— У противедмежих балончиках?
— Той чувак лежить непритомний. І, по-моєму, в нього розпухає голова.
Семен миттю зрозумів. Зіскочив з ліжка, ледь не живцем вирвав з рюкзака аптечку і, не взуваючись, почесав униз слідом за українцем.
Американці й канадці обступили Едді, але, наче стадо овець, нічого не робили. Хтось хрипнув «Call an emergency![78]» і тут-таки закашлявся. Всі, як один, закривали носи і роти: хто тканиною, хто просто руками. Незважаючи на різь і неконтрольовані сльози, очі у всіх були круглі від переляку.
Вдихнувши просякнуте газом повітря, Сьома скривився:
— Що ви наробили?
Левко у відповідь пробурмотів щось нерозбірливе, а росіянин став проштовхуватися до Едді. За неповні три хвилини, протягом яких Левко бігав нагору, обличчя постраждалого набрякнуло ще дужче. Шкіра нагадувала брудний попелястий мармур. Семен опустився коло американця.
— Ти знаєш, що з ним? — Українець тримався за спиною в товариша.
Сьома мигцем втямив, що ситуація критична.
— Так. Те ж саме, що станеться зі мною, якщо я з’їм горішок завбільшки з горошину. — Хлопець повернув голову до натовпу і перейшов на англійську: — Чим у нього бризнули? Він алергетик? Страждає на алергію?
Підхопили балончик і по руках передали Семену. Про алергію ніхто не відповів. Не знали, а може, не відважилися. Хлопець прищурився, вчитуючись у напис на банці:
ACTIVE INGREDIENTS:
Capsaicin and related capsaicinoids*………………2.0%
— Капсаіцин[79]… ідіоти… — сам до себе прошепотів росіянин, тоді знову англійською: — Швидко! Його треба винести з кімнати на чисте повітря.
ebooksa