Айк і Ґрем взяли Едді за ноги, Ян, який стояв біля голови, підхопив хлопця за тулуб.
На рецепції їх побачив Девід Ренцо, власник хостела:
— Що сталося?
— Девіде, нам треба в лікарню, — скоромовкою проказав Сьома.
— Я викличу «швидку»!
— Ні, — гаркнув росіянин. — Можемо не встигнути. Готуйте мінівен.
— О’кей! Тоді подзвоню в «San Jose»[80], скажу, щоб готували барокамеру. — власник «Samay Wasi» припустив, що Едді знепритомнів через гірську хворобу.
Вислизаючи на веранду, Сьома похапцем заперечив:
— Не треба барокамери. Будь-яка найближча до нас лікарня. Найближча, Девіде!
Девід Ренцо став гарячково гортати довідник з адресами і телефонами.
На веранді було зимно. Едді поклали на холодну підлогу. Голова набрякла так сильно, що зникли риси обличчя. Її роздувало зсередини. Повіки наплили одна на другу, повністю «проковтнувши» вії. Семен розстебнув аптечку і витягнув звідти приготовлений шприц. Зняв ковпачок з голки, випустив повітря, але тут його руку перехопив Айк.
— Що ти збираєшся йому колоти? Ти хто, лікар? Ти ж навіть не американець!
Росіянин спробував висмикнути руку, проте Айк міцно тримав передпліччя.
— Сьомо, допомогти? — Лео і Ян стояли поруч, готові втрутитися і відтягти Айка.
Семен одними очима мовив «ні», після чого наблизив лице до американця і заговорив, спокійно, але швидко карбуючи кожне слово:
— У твого друга ангіоневротичний набряк[81]. Це як кропив’янка, тільки не на поверхні шкіри, а всередині тіла. Набряк розвинувся через алергічну реакцію на капсаіцин з газового балончика. Зазвичай під час набряку колір обличчя не міняється, а твій друг, як бачиш, сірий наче мрець. Хочеш дізнатися, чому це?
Айк послабив тиск на руку і проваленим голосом спитав:
— Чому?
— Тому що доза капсаіцину настільки велика, що набряк став розвиватись у гортані, як наслідок виникла блокада дихальних шляхів. Твій товариш посірів, тому що вже кілька хвилин не дихає. Враховуючи той час, протягом якого ви телющились на нього, мов барани, і час, що ми марнуємо з тобою на теревені, хлопцю лишилося жити хвилини дві. Я знаю це, бо сам страждаю на алергію. Я можу склеїти ласти від одного горішка. — Айк відпустив руку і перелякано зирнув на Едді. Сьома продовжив: — У шприці гормон епінефрин або адреналін, якщо тобі так зрозуміліше. Але… ти маєш рацію, я не доктор і тому не можу брати на себе відповідальність.
Американець збілів, наче його борошном обсипали:
ebooksa