— Ні.
Голос був достатньо тихим, щоб росіянин продовжував:
— Триста песо зверху, сімсот за всю поїздку.
Цього разу — довша пауза, але в кінці та ж відповідь:
— Ні.
Сьома знову обернувся до хлопців, заговорив англійською:
— Я хочу запропонувати йому чотириста песо.
— Понад ті, що ми вже заплатили? — розкрив рота Ян.
— Так.
— Ти здурів! — обурився Левко.
— Інакше він не погодиться.
— Скажи йому, що ми не мільйонери. — Українець безпардонно тицьнув пальцем на Атаучі. — Скажи цьому здирнику, цьому чорнопикому сучому сину, що…
— Не в тому суть, Лео. Він не вимагає, він боїться їхати до Голови Папуги.
— Зрештою, це не так і багато — вісімдесят песо з чоловіка, — порахував Ян.
— Нічого собі небагато, — фиркнув українець, — майже тридцять баксів!
Левко, Ґрем і Ян швидко обговорили пропозицію Сьоми і нехотя погодились.
— Вісімсот песо, — коротко промовив Семен. Двісті шістдесят доларів за один день. Хлопець тупо руйнував економіку регіону, такого одноразового вливання готівки за банальне перевезення вантажів і людей вгору по річці тут не знали з часу появи іспанців.
Атаучі подивився на Сьому промовистим поглядом «за що ти зі мною так?», узявся за кермо і повернув моторку проти течії.
Через хвилину вони вже мчали по протоці на захід.
— Ви сумнівались?! — Левко гасав по пляжу мов очманілий. — Я ж вам казав, що старий говорить правду! Ну скажіть чесно: ви ж не вірили?
ebooksa