Ганнібал

— Хто ти взагалі така? — спитав Крендлер. — Ти не Старлінг. У тебе пляма на щоці, але ти не Старлінг.

Доктор Лектер укинув у брунатне масло цибулю-шалот і тієї миті, коли піднявся аромат, додав товчені каперси. Зняв із пальника соусник і поставив на вогонь сотейник. Із шафи він узяв велику кришталеву вазу з крижаною водою, а також срібну тацю й виклав усе це перед Крендлером.

— Маю плани для твого гострого язика, — сказав Крендлер, — але на роботу тебе ніколи не візьму. Хто тебе взагалі запросив на співбесіду?

— Я й не очікувала, що ви можете змінити своє ставлення на протилежне, як це вдалося тому другому Павлові, містере Крендлер, — зауважив доктор Лектер. — Ви не на шляху в Дамаск[162], навіть не на шляху до гелікоптера Верджерів.

Доктор Лектер зняв із голови Крендлера спортивну пов’язку — так знімають гумову стрічку з бляшанки чорної ікри.

— Ми всього лиш просимо вас відкрити свій розум.

Доктор Лектер обережно, обома руками зняв верхню частину Крендлерового черепа, поклав її на срібну тацю й відставив на кухонну шафу. З охайного розрізу не пролилось ані краплі крові: основні судини доктор Лектер перев’язав, інші — ретельно кліпував під місцевим анестетиком, а шкіру на черепі обшив із країв на кухні ще за півгодини до початку вечері.

Доктор Лектер відокремив верхівку черепа способом древнім, мов єгипетська медицина, за тим винятком, що мав під рукою патологоанатомічну пилку з дуговим лезом, долото для зняття черепної кришки та кращі знеболювальні. Сам мозок болю не відчуває.

Сіро-рожева баня Крендлерового мозку височіла над обрізаним черепом. Доктор Лектер став над Крендлером і за допомогою інструмента, схожого на скальпель для видалення мигдалин, вирізав скибку префронтальної кори головного мозку, потім ще одну і ще, доки не отримав чотири шматочки. Крендлер підвів погляд, немов слідкував за процесом. Доктор поклав скибочки у вазу з крижаною водою, підкисленою лимонним соком, аби плоть трохи затверділа.

— Погойдайся зі мною на зірці, — раптом заспівав Крендлер. — Збери місячне сяйво в діжці[163].

За правилами класичної кулінарії, мозок треба вимочити, скласти під гніт і лишити на ніч у холодильнику, щоб він застиг. Якщо маєте справу зі свіжим продуктом, то складність полягає в тому, щоб не дати плоті розчинитися й перетворитися на глевку желейну масу.

Із надзвичайною спритністю доктор виклав затверділі скибочки на тарілку, обмокнув їх у борошні зі спеціями, а потім — у свіжих крихтах булочки бріош.

Він додав у соус натерті чорні трюфелі й наостанок — краплю лимонного соку.

Швидко підсмажив скибки, доки вони стали золотистими з обох боків.

— Чудово пахне! — гукнув Крендлер.

Доктор Лектер виклав підрум’янені шматочки на підсмажений хліб на теплих тарілках, полив соусом і прикрасив тонкими скибками трюфелів. Гарнір із петрушки й цілих каперсів на ніжках, а також по одній квітці настурції на салаті з водяного кресу, щоб візуально додати висоти, — і страва готова.

— Як воно? — спитав Крендлер, який знову сховався за квітами й тепер говорив надмірно голосно, як це трапляється з людьми, яким зробили лоботомію.

— Дуже смачно, — відказала Старлінг. — Ніколи ще не куштувала каперсів.

Доктор Лектер подумав, що масляний соус на губах Старлінг надає їй надзвичайної привабливості.

Крендлер співав за кущем, здебільшого дитсадкові пісеньки, і вимагав до себе уваги.