– Для твого ж блага. Твоє завдання зараз – дихати свіжим повітрям. Тут унікальне повітря. Мікроклімат лікувальний. Дурні люди, не знають нічого. Їм у нас тут глушина. А можуть же тут, у глушині, до ста років жити. Тому гуляй, Яно. Поводься тихо. Їж, пий, тут усе здорове. І давай надалі без дурних питань.
Частина друга
Проклята дорога
1
Ольга хотіла вибратися раніше.
Прямо сказала: не хоче мандрувати у спеку, треба хоч трошки захопити прийнятної для неї температури. Чотар заспокоїв: казки в тих краях, може, і страшні, зате погода – не аж така. Чекав на неї біля своєї хвіртки, зовсім не схожий на себе вчорашнього. Світлі штани, у тон їм – сорочка із закасаними рукавами, м’які мокасини й шкарпетки. На плечі тримав велику дорожню сумку, у руці – елегантну, явно ручної роботи ковіньку.
– Довго ходити втомлююся, – пояснив. – Звикнути вже час, а бачте…
Він поставив сумку в багажник, глянув на Ольгу, і та спершу подумала: оцінює її, отже, не такий уже й ведмідь, яким хоче виглядати. Та наступної миті Вадим пояснив, що цікавить.
– Дарма так легко вдяглися. Узяли щось із собою?
Ольга була в темних штанах, сандалях і коричневій непрозорій блузці-безрукавці.
– Ми ж не збираємося на пару вештатися лісом.
– Комарі, – відповів Чотар коротко. – Там болота довкола. Де не вони – там водойми. Гризтимуть усюди.
– То заїдемо кудись, куплю собі куртку. Хоча могли б раніше сказати, учора ще. Тільки час марнуємо, – вона не приховувала роздратування.
– Кудись поспішаєте?
Заспокоїти Ольгу могла тільки цигарка.
– У мене донька зникла. Ви забули нашу мету, – сказала, закуривши.
– Навіть якщо зараз притопимо на повну й долетимо до місця, а не доїдемо, швидше ваша Яна не знайдеться.
– Ви знущаєтесь.
– Чого б тоді їхав із вами?
– Маєте власний інтерес.
ebooksa