— Чи є у вас припущення — будь-які, взагалі будь-які — про те, хто б міг хотіти заподіяти шкоду вашій дитині?
Він переводить погляд із Марко на Анну. Батьки знову хитають головами у цілковитій розгубленості.
— Будь ласка, подумайте ще, — каже Ресбак. — Не кваптесь. Має ж бути причина. Вона є завжди — просто її треба знайти.
Марко ніби є що сказати, але він вагається.
— Ну ж бо, — каже Ресбак, — не ті обставини, щоб відступати.
— Твої батьки, — каже нарешті Марко, повертаючись до дружини.
— А що мої батьки? — відказує вона, вочевидь здивована.
— У них є гроші.
— То й що?
Вона, здається, не розуміє, до чого він хилить.
— У них багато грошей, — каже Марко.
«Крига скресла», — подумав Ресбак.
Анна приголомшено дивиться на чоловіка. Можливо, вона бездоганна актриса.
— Ти про що? — каже вона. — Ти ж не думаєш, що хтось її забрав, щоб…
Ресбак не зводить з них очей. Вирази їхніх облич змінюються.
— О, це було б добре, — каже вона, дивлячись на нього, — правда? Якщо їм просто потрібні гроші, то мені повернуть дитину? Вони їй не зашкодять?
Надія в її голосі розчулює до сліз. Ресбак майже впевнений, що вона в цьому не замішана.
— Їй, мабуть, так страшно, — каже вона і знову розклеюється, схлипуючи в істериці.
Ресбак хоче розпитати її про батьків. Коли дитину викрадено, час надзвичайно важливий. Натомість він повертається до Марко.
— Хто її батьки? — запитує він.
ebooksa