— Ти не будеш шантажувати нас тим відео.
— Справді, а чого б це? — каже Синтія, ніби анітрохи в це не вірить, вважаючи слова Анни блефом.
— Тому що поліції відомо, що зробив Марко, — каже Анна. — Я розповіла їм про твоє відео.
— Та невже? — Синтія сповнена скепсису. Здається, вона думає, що Анна дурить її. — А нащо тобі це їм казати? Хіба Марко через це не потрапить за ґрати? А, стривай… ти хочеш, аби він туди потрапив.
Вона зверхньо дивиться на Анну.
— Не можу сказати, що засуджую тебе.
— Марко не посадять.
— Я б не була така впевнена.
— А я — впевнена. Марко не посадять, а натомість посадять мого батька — твого коханця — за вбивство й сприяння викраденню, як тобі, мабуть, уже відомо.
Анна спостерігає за тим, як змінюється обличчя Синтії.
— Так-так, я все знаю, Синтіє. Моя мати винайняла приватного детектива, який спостерігав за вами. У неї є фотографії, чеки, усе.
Анна із задоволенням робить ковток чаю.
— Твій таємний роман уже не такий таємний.
Нарешті Анна отримала гору, і їй це подобається. Вона всміхається Синтії.
— Ну то й що? — нарешті промовляє Синтія. Але Анна бачить, що та збентежена.
— Чого ти не знаєш, — каже Анна, — так це того, що Марко домовився з поліцією.
Анна бачить, що на обличчі Синтії промайнула тінь тривоги, й раптом розуміє, чому прийшла сюди.
Зловісно, вона каже:
— Ти була замішана в цьому. Ти знала про все від самого початку.
— Я нічого не знала, — презирливо каже Синтія, — окрім того, що твій чоловік викрав рідну дитину.
ebooksa