Марко підводить голову.
— Якщо ви визнаєте свою провину, якщо розкажете все, що знаєте, щоб допомогти нам у нашій справі проти вашого тестя, ми, можливо, зможемо домовитися.
— Тобто, домовитися? — питає Марко. Його думки шугають як навіжені.
— Якщо ви допоможете нам, то, можливо, ми зможемо запропонувати вам імунітет від обвинувачень за сприяння викраденню. Я поговорю з прокурором, думаю, що, враховуючи обставини, він погодиться.
Марко раптом бачить надію там, де її не було. У роті в нього пересохло. Він не може говорити. Натомість він киває. Пропозиція звучить непогано.
— Вам доведеться прийти у відділок, — каже Ресбак, — коли ми закінчимо тут. — Він встає та йде назад на кухню.
Дитина спить, і Анна лишається колисати її у вітальні, а Марко встає та йде за Ресбаком на кухню. Його дивує те, що ноги його не підводять. Річард сидить на одному з кухонних стільців, уперто-мовчазний. Їхні очі зустрічаються. Річард відводить погляд. Поліцейський у формі допомагає йому підвестись і вдягає на нього наручники. Еліс дивиться із глибини кухні, нічого не кажучи, і обличчя її не виражає нічого.
— Річарде Адаме Драйз, — каже детектив Ресбак, — вас затримано за вбивство Дерека Гоніґа та сприяння викраденню Кори Конті. Ви маєте право мовчати. Усе, що ви скажете чи зробите, може бути й буде використано проти вас у суді. У вас є право звернутися до адвоката…
Марко спостерігає, ошелешений тим, як йому пощастило. Його дитину повернули живою та неушкодженою. Річарда затримали, і він отримає те, на що заслуговує. Засудять його, а не Марко. Синтія тепер йому не нашкодить. Він уперше дихає вільно, відколи почалося це жахіття. Усе скінчилося. Усе нарешті скінчилося.
Двоє поліцейських в уніформі ведуть скутого Річарда через вітальню до парадних дверей, Ресбак, Марко та Еліс ідуть за ним. Річард мовчить. Він не хоче дивитися ані на свою дружину, ані на доньку, ані на онучку, ані на зятя.
Марко, Анна та Еліс спостерігають за тим, як його забирають.
Марко ловить погляд своєї дружини. Їм повернули їхню любу донечку. Анна тепер знає все. У них більше немає таємниць одне від одного.
У поліцейському відділку вони обговорюють подробиці угоди Марко. У Марко тепер новий адвокат, із найкращої в місті адвокатської контори, що спеціалізується на кримінальних справах, не з контори Обрі Веста.
Марко розповідає все Ресбаку:
— Річард мене підставив. Він усе підлаштував. Він підіслав до мене Дерека. То все була його ідея. Він знав, що мені були потрібні гроші.
Вступає Анна.
— Нам спало на думку, що за цим стоїть мій батько. Я знала, що вони знайомі з Дереком Гоніґом, — я впізнала його — він приїздив до нашого будинку багато років тому. Але як дізналися ви?
Ресбак відповідає:
— Я знав, що він бреше. Він сказав, що викрадачі йому телефонували, але його телефони були на прослуховуванні. Ми знали, що вони не телефонували йому. А потім, учора ввечері, мені зателефонувала ваша мати.
— Моя мати?
ebooksa