Прокинулися ми й сьогодні рано. Правда, вже зовсім розвиднілося, і лагуна та кущисте узбережжя були вільні од туману.
Угледівши, що я знову дістав з-під «подушки» папери й заходився їх читати, Савелій Гудзонович вигукнув.
Їх негайно треба опечатати!
— Що ви таке говорите?! — заперечив я. — Тут же, на цьому дикому острові, немає ні сургуча, ні печатки.
— Ти, Васько, стаєш зарозумілий, — відказав Толстиков, — і це може тобі вилізти боком.
— Ну й нехай вилазить, — сказав я, не почуваючи за собою ніякої провини.
Поки Гудзонович лущив кокосовий горіх, подарований нам вчора тубільцями, я таки встиг чимало прочитати — аж до того місця, де мій незабутній Кузьмич розповідав, як вони серед океану натрапили на терра інкогніто.[49]
— Досить тобі там сидіти, злазь уже — сніданок готовий, — гукнув Савелій Гудзонович знизу.
Я зліз із гумору.
Враження від несподіваної зустрічі з тубільцями заполонило наші серця, і ми не стільки їли, як знову й знову в розмовах поверталися до гамірного вчорашнього дня.
Його щонайменша дрібниця, як на екрані суднового телелокатора, стояла в нас перед очима.
…Коли ми з тубільцями пробралися крізь мангрові зарості і вийшли на узбережжя океану, де ще. ніхто з нас не був, то побачили довгий кораловий мис, за яким лежала, глибоко вклинена в берег, затока.
За почорнілі брили коралів були прив"язані човни з напнутими вітрилами. На кількох із них сиділи, вудячи рибу, темношкірі юнаки.
— Ціла флотилія! — вигукнув я, звертаючи увагу Савелія Гудзоновича на вітрильники.
Старший над тубільцями (як з"ясувалося, ім"я його Тереті і звався він лап-лап, тобто верховода) щось сказав човнярам. Ті, плигнувши у воду, з галасом кинулися до гурту.
Слова старого Тереті зробили своє: на відміну від тієї, першої, зустрічі, коли остров"яни поставилися до нас вороже, ця була і лагідна, й привітна.
— Йокве юк! — скоромовкою сипали молоді тубільці, тиснучи нам руку.
— Йокве юк! — повторювали вони знову й знову.
Лап-лап Тереті лише всміхався. Слова «йокве юк» — тутешнє вітання, вияв зичливості й любові до прибульців.
— Йокве юк, — у відповідь мовив я.