На «Вихорі» Савелій Гудзонович Толстиков змушений був нидіти од неробства. Кожен трудився, маючи конкретне завдання: океанологи, штурмани, капітан, матроси. І лише Гудзонович, помічник капітана із загальних питань, приречений був на бездіяльність; в причіпках до нас, мореплавців-трударів, знаходив собі заняття.
Людей ще ніхто не зміг перехитрити, вони бачать, що до чого, й перш за все шанують працьовитість. Тому-то зневажливо ставились ми до Гудзоновича.
А що нині? Савелій Гудзонович виріс у моїх очах. Я гідно оцінив його вперту старанність, коли почалася буря і ми налягали на весла; і тут, на острові, він не язиком молов, а працював не покладаючи рук.
Курінь, збудований нами на гуморі, був схожий на велетенське гніздо чорногуза.
Гудзонович, вірний звичці повчати й направляти, сказав:
— Згідно з інструкцією, треба документально зафіксувати все, що ми робимо, тобто наші дії. У даному разі — про оглядини острова, побудову куреня.
— А те, як ви ловили крабів на гуморі? — поцікавився я.
— І це слід зазначити, — серйозно відповів Толстиков. — Ось тільки як? Ба, Васько, — спохватився він. — Так у тебе ж зошит, і не один. Давай пустимо на протокол?
— Е, ні, вибачте, — заперечив я. — Зошитів цих я вам псувати не дам!
— Як так: не дам? І взагалі, що значить — псувати? — обурився він. — Я старший, і я, згідно з службовим обов"язком, повинен знати, що в тебе за пазухою. І, якщо це необхідно, попсувати!
— Дурниці! — стояв на своєму я. — У мене листи від дівчат. Не станете ж ви на них писати якийсь там протокол?
— А чому б і не написати? Ти що, вважаєш, що дівочі зізнання важливіші за офіційне діловодство?
— Так, вважаю! — набичився я.
— Дивно… Більш ніж дивно чути таке. Він нахвалявся завести на мене особову справу, але раптом пурхнув крилан, пробігло кілька пацюків — і Гудзонович з переляку подерся на гумор.
Сонце торкнулося води. Настала ніч.
Розділ двадцятий
ЗОЛОТИЙ ТРИКУТНИК
Якщо добре подумати — ідилія та й тільки! Адже на острові ні мавп, ні крокодилів не водиться.
Мавпи, як відомо, стомлюють своїми витівками й галасом, а крокодили просто небезпечні.
Отож ми були врятовані від кривляння й надмірної активності одних і зубатої пащі других. Пацюки та крилани, ця хижа дрібнота, до уваги не бралася. Зрештою, ми їх просто перестали помічати або ж полохали, жбурляючи уламки коралів.
ebooksa