На обличчі Дементьєва ледь помітна тінь задоволеної посмішки, і знову він рівною ходою крокує з кутка в куток…
О пів на четверту він вийшов з дому. Без трьох хвилин четверта він був уже перед дверима в дев"яту кімнату, але вирішив увійти туди точно в призначений час.
Повз нього в дев"яту кімнату пройшов один з тих двох гестапівців. Крізь двері Дементьєв виразно почув, як гестапівець, увійшовши до кімнати, здивовано промовив: «Він прийшов!» Немов холодним вітром війнуло в обличчя Дементьєву.
Двері трохи прочинилися.
— Капітана Рюкерта просять зайти.
Дементьєв увійшов у кімнату, подивився на годинника, усміхнувся.
— Мені наказано прийти в шістнадцять нуль-нуль. Зараз без однієї хвилини… — Говорячи це, Дементьєв устиг помітити, що, крім двох уже знайомих йому гестапівців, у кімнаті був третій. Всі вони з цікавістю поглядали на Дементьєва.
Третій, що сидів у кріслі по той бік стола, мовчки показав Дементьєву на стілець коло стіни. Дементьєв сів. Ясно: третій серед них — старший. Гестапівці уважно розглядали його. Потім той, третій, перестав на нього дивитися і з байдужим виглядом, піднявши золоті окуляри на лоб, почав роздивлятися нігті на своїх руках. Дементьєв уже безпомилково відчував, що головна небезпека — саме цей флегматичний, блідолиций гестапівець.
Нарешті заговорив один з гестапівців, якого Дементьєв уже знав:
— Капітане Рюкерт, пред"явлений вами документ викликає підозру. Хто вам його видав?
— Начальник відділу по організації цивільного тилу Герман Мельх, — миттю відповів Дементьєв. — А втім, усе це вказано в мандаті.
— Яке відношення названий вами Мельх міг мати до питань санітарного стану транспорту.
— Цього я не можу знати.
Блідолиций, все ще розглядаючи нігті, ліниво запитав:
— А яка історія вашого призначення на цей пост?
— Прошу пробачення, панове офіцери, — Дементьєв усміхнувся, — але я цю історію, мабуть, викласти не зможу. Я військовий офіцер, вперше потрапив у атмосферу великих штабів і, правду кажучи, не встиг розібратися в тонкощах структури навіть свого відділу.
Блідолиций облишив свої нігті, опустив окуляри і вп"явся в Дементьєва гострими, збільшеними крізь скельця очима.
— Коли ви потрапили в Н.?
Дементьєв точно назвав число:
— Я прибув сюди вночі і пішов у комендатуру штабу. Звідти мене направили в готель «Брістоль»…
ebooksa