— Так. І це теж тактична хитрість, — відповів Окайомов. — По-перше, вони такого кроку не чекають. Якщо вони розкриють мою гру, то вважатимуть це за помилку недосвідченого розвідника і складуть про мене думку, яка мені ж буде вигідна. По-друге, це дає мені надійний захист на перші дні, поки я зорієнтуюсь, щоб потім зникнути і з"явитися в зовсім новому і несподіваному для них вигляді.
— А раптом жінка, до якої ви хочете з"явитись, померла або виїхала з цього міста? Або ж вона візьме і викаже вас.
— Останнє виключається. Я її добре знаю і прийду до неї з таким ключем, який відкриє для мене її серце. Ну, а якщо її не буде, тоді почне діяти варіант другий.
— Припустімо. Друге — так далеко в глиб їхньої країни наші літаки ще не літали. Що буде, коли на літак нападуть до того, як ви залишите його?
— Я консультувався з авіаційними спеціалістами. Вони твердять: якщо ми підемо на максимальній висоті, напад майже виключено.
— Майже?
Окайомов посміхнувся:
— Це «майже» є у всіх наших справах.
— Ну гаразд… — Начальник центру пильно подивився на Окайомова. — День вильоту визначено?
— В ніч на найближчу неділю, — сухо відповів Окайомов.
— Ми приїдемо на аеродром проводжати вас.
— Не треба. Я не люблю проводів.
Виникла незручна пауза. Окайомов підвівся:
— Я можу йти?
— Якщо у вас немає до нас запитань. — Начальник центру теж встав. — Дозвольте потиснути вам руку і побажати удачі. Всі ми будемо думати про вас кожної хвилини. І ми гідно віддячимо вам.
— Я про це не думаю, — сердито сказав Окайомов і повернувся до Барча. — З вами я ще побачусь?
— Неодмінно…
Окайомов вийшов. Начальник центру сів за стіл:
— Так, Барч, хочеться вірити, що він справиться.
— В усякому разі, він передбачив усе.
ebooksa