Безумці

Замість відповіді Карцов незграбно стрибає у воду.

Тепла, лагідна вода! От якби на повній швидкості перетнути лагуну з краю в край! Але Кравцов безпорадно кружляє навколо трапа, старанно імітуючи побоювання, страх глибини.

— Не так! — гукає Глюк, перехилившись через поруччя трапа. — Не розмахуйте руками, ноги розслабте, дійте ними м"якше, наче лінуєтесь або дуже втомилися.

Карцов і далі бовтається, здіймаючи піну та бризки. Сильний сплеск.

Плигнувши у воду, Глюк безцеремонно відтягує Карцова од скелі.

— Морока з вами! — кричить він. — Ану лежіть спокійно. Тепер повільно рухайте ногами. Запам"ятайте: нога працює вся, до кінчиків пальців. І не бійтеся зігнути коліна. Працюйте ногами вільніше, м"якше.

Хвилин через десять Карцов дозволяє собі трохи «освоїти» кроль. І ось уже, рухаючи ластами, він пливе геть від трапа. Ласти — дивна штука. Вони вдвічі збільшують швидкість плавця, заощаджують багато сил.

— Так, так, — задоволено мурмотить Глюк, — нічого, лікарю! О, що це ви? — стурбовано гукає він, бачачи, що Карцов раптом зачастив руками, закашлявся, повернув і поспішає назад.

— Втомився, — тяжко дихає Карцов, — втомився і… серце.

— Що ви відчули? — допитується наставник. — Задихнулися, ковтнули води?

— Не знаю. — Карцов бере його за руку. — Несподівано потьмарилося в очах. Тільки жодного слова шефові. А то злякається, заборонить. У мене це змалку — раптом непритомнію. Та нічого, я неодмінно навчусь. Жодного слова шефові, Глюк. Обіцяєте?

Карцов старанно розігрує роль новачка. Німців варто переконати, що учень виявляє запал, у нього багато апломбу, та нема здібностей, і мине чимало днів, доки він буде готовий до самостійних спусків під воду.

Треба виграти час, треба, щоб Марта видужала, почала ходити.

Тим часом Глюк, підтримуючи учня, допомагає йому підпливти до трапа, вхопитися за поруччя.

— Піднятися зможете? — питає він.

Карцов повільно підіймається по трапу, часом усім тілом повисаючи на супутникові.

— Легше, — застерігає рудобородий, — легше, а то шубовснемо разом. Міцніше тримайтесь, упевненіше ступайте.

Нарешті вони на майданчику. Глюк рушником насухо витирає учня.

— Мені сподобалися ласти! — заявляє Карцов.

— «Сподобалися»! Злякались!