— Поки що гість, — багатозначно підкреслює Карцов. — Думаю, ми з вами ще погосподарюємо тут, га?
Радист широко всміхається.
— То що нового в світі? — знову запитує Карцов.
— Як вам сказати, лікаре… — Вальтер мнеться. — Нам інші станції слухати не можна. Хіба що перехопиш десяток фраз, поки настроюєшся. А загалом, доброго мало.
— Знову, мабуть, Роммель затупцював в Африці?..
— Та не в Африці справа! — з досадою перериває Вальтер. — Росія, ось що головне, лікарю! А там, бачу, дали маху. Е, та що казати!..
Він зітхає і, шпурнувши недокурок, підводиться.
Підводиться й Карцов. Ледве стримуючи розбурхану радість, він проводжає німця до дверей, зачиняє за ним.
«Дали маху!» — повторює про себе.
Ці слова можуть означати тільки одне: наступ фашистів не вдався, їх женуть з радянської землі, нищать!..
Нари губляться в півтемряві. Чути важке дихання плавців. Хтось перевертається, мурмотить. Ось, здається, один сів, опустив ноги на підлогу.
Карцов вмикає світло. Ні, всі лежать. Усе гаразд.
Гаразд! Зараз він так ясно побачив господаря цього «порядку», його довгасте лице із гадючими очима і вологою відвислою губою.
— Нічого, — бурмотить Карцов, лягаючи в ліжко, — нічого, він дістане своє! Тепер уже недовго…
Що треба в першу чергу? Рішер повинна спробувати дістати ключ од сейфа, де зберігаються респіратори, зброя, підривні заряди. Тільки б роздобути ключ, а там уже він діятиме.
Та минає хвилина, і в серце заповзає туга. Припустімо, пощастило б знешкодити фашистів. Що він робитиме далі? Випливе з грота й подасться до союзників? А Марта? Залишиться віч-на-віч з безумцями? Можна сподіватися, певний час вона продержиться — доки є запас препарату. А потім? Що коли до скелі раптом прийде черговий підводний човен, а Марта буде одна?
З далекого кінця печери долинув рух, стогін. Плавець сів на нарах, тре кулаком очі.
— Лягай, — наказує Карцов, — зараз же лягай, Оскар! Спи, Оскар, спи.
Людина покірно лягає.
Карцов опускає голову на подушку, розслаблює плечі. Він довго лежить, заплющивши очі. Марно. Сон не приходить.
ebooksa