Двадцять дев"ять молодих мужчин, одягнутих у грубі сірі светри і такі самі штани, завмерли в строю, що простягся через усю залу. Це були здорові, міцні люди, очевидно спортсмени.
Фрідріх Кан пішов уздовж шеренги, уважно розглядаючи плавців.
— А, давній знайомий! — гукнув він, дійшовши до Густава Глюка, і по-дружньому тицьнув кулаком в його широкі груди.
Можна було чекати, що Глюк зрадіє чи, навпаки, його засмутить грубувата фамільярність начальника. Але в очах плавця майнув переляк…
А втім, Кан не помітив цього.
— Хто ви? — запитав він, спиняючись перед кремезним чоловіком з гладкою короткою шиєю і округлими плечима.
— Боцманмаат[18] Еріх Поппер, — поквапився доповісти Абст, що ні на крок не відставав од шефа.
— Де служили?
За плавця знову хотів відповісти Абст, але Кан жестом зупинив його.
— Кажіть, боцманмаат! — наказав він. — Мене цікавить, де вам прищепили любов до моря.
— Спочатку в Ваффен СС[19], потім на торпедних катерах, — почулася відповідь. — Я старшина-моторист.
— Ого! — Кан значуще кивнув головою. — Такий послужний список прикрасить будь-якого німця. А спорт? Ви займалися спортом? Яким саме?
— Так, я спортсмен. Маю призи й дипломи.
Задоволено кивнувши, Фрідріх Кан рушив далі. Ось він зупинився біля лівофлангового.
— Ну, а ви? — запитав він, розглядаючи кругле рожеве обличчя плавця, його біле волосся і великі настовбурчені вуха. — Ваше ім"я, в якому ви чині?
— Обер-боцман Фріц Фалькенберг! — відрубав плавець.
— Служили на кораблях? А втім, я в цьому не сумніваюсь: у вас справжня морська виправка.
— Імператорський підводний флот.
— Посада?
— Кермовий-горизонтальник.