Амок

Ще хвилина — і велетенська хвиля поглинула обидва човни…

Через півгодини вже виглянуло сонце, і все навколо прибрало колишнього вигляду. Лише океан важко дихав, наче стомлений борець.

Човнів не було вже видно: природа помирила їх. Але ось в одному місці виринає з води голова і знову пірнає під воду. Бульбашки свідчать, що справа цієї людини скінчена. Там далі борсаються двоє, чіпляються один за одного, заважають один одному, борються, щоб розчепитися. Це найсильніші з команди катера. Але вся сила їх уже втрачена за ці півгодини. Тепер вони майже непритомні. Зараз буде кінець і їм.

Чудовий катер з мотором та іншими залізними речами затонув. А от простий дерев"яний човен, здається, чорніє. Так, це він, тільки перевернутий. Горбате днище спокійно гойдається на воді, ніби кит.

Поруч з ним голови. Одна… дві… чотири…. всі!

Плавці ледве ворушаться. Але рухи спокійні, впевнені. Здається, люди не борються за своє життя, як ті, а мовби відпочивають. Так воно й було. Вони передбачали таку пригоду і прив"язали до бортів човна мотузки. Коли човен перевернувся, вони прикріпилися до нього цими мотузками.

Шквал охопив незначну частину моря і швидко минув. Тому й хвилювання заспокоїлось досить скоро.

— А де ж вони? — промовив, нарешті, Салул і, зачепившись за човен, трохи піднявся, щоб глянути навколо,

— Нема, нічого не видно.

— Туди їм і дорога.

Але треба було подумати про себе, бо і їхнє становище було не дуже добре.

— Давайте спробуємо перевернути човен, — сказав Гейс.

— Я думаю, з допомогою мотузків ми зможемо це зробити. Киньте сюди через верх ваші кінці і візьміть знизу наші. Ми не тільки зможемо тягнути, але ще й упиратися ногами у протилежний бік. Сюди хай тягнуть троє, а під дном вистачить і одного.

Приладнались. Почалася тяганина, ніби гра. Кілька разів човен ставав руба, ось-ось перевернеться, але невистачало сили — і він плюхався назад. В один з таких моментів з-під човна виринуло весло, що якимсь дивом задержалось під лавами. Його зустріли такими радісними вигуками, ніби це «Саардам» прийшов на допомогу.

Товариші і так були дуже стомлені, а ця праця забрала в них останні сили. Хотілося пити, а тому що плавали в холодній чистій воді, спрага мучила ще дужче.

Ще і ще напружилися — і, нарешті, човен перевернувся.

— Ух! — вихопилося з грудей, і приятелі, тримаючись за свої мотузки, трохи відпочили.

Води в човні було дуже багато. Небезпечно було нахиляти його, щоб не набралося ще більше. Чи витримає він одну людину? Навряд.

Тоді, розташувавшись по боках, почали виливати воду руками. Марудна була це праця. Здавалося, ніколи ніякого результату не буде. Але за годину Салул міг уже влізти всередину. Робота пішла швидше. Через деякий час вліз уже другий, а там третій і, зрештою, останній.

— Добре ще, що дірки встигли позатикати, — зазначив Салул, коли всю воду вилили.