Амок

Таким чином, у ділових розмовах непомітно кінчився день, настав вечір. Розвели вогнища, почали смажити дичину.

— Чи прийде цей Нонг? — час від часу питали товариші. — А коли прийде, то, можливо, не сьогодні?

Але Нонг з"явився через годину після заходу сонця, захеканий, зморений, обшарпаний.

— Молодець Нонг! — похвалили його товариші. — Іспит склав! Ну, сідай і розповідай!

— У селищі тільки й розмов про білого чоловіка і його злочин, — почав Нонг. — Кажуть, що він не тільки порушив табу взагалі, а й опоганив святе місце, де перебуває Гіранг-Ту-Ун.

— Ось ми тепер і знаємо це місце! — сказав Рейс.

— Жерці сповістили, — сказав далі Нонг, — що очиститися від опоганення можна лише кров"ю злочинця.

— Чому? — скрикнув Гейс. — За законом жерці мусять залишити опоганене місце зовсім!

— Отак і казав наш господар Того і всі інші бадувіси. Вони всі знають цей закон. Але жерці пояснюють, що можна зробити інакше, можна очиститися кров"ю жертви. Для цього треба виконати якусь урочисту церемонію в храмі, коли настане молодик, тобто через п"ять днів. Вони збираються чи то вбити, чи то засмажити туана. А всім нам, супутникам його, було наказано залишити селище одразу ж, але через хворобу Хаона дозволили побути ще три дні. А туана посадили на цих п"ять днів у храм, нібито для якоїсь підготовки.

— От тобі й маєш! — ніби обурився Гейс. — А як же закон? Га? Чого ж це вони самі не виконують його, а інших вчать? Що ж тоді буде, коли ніхто не схоче виконувати закон?

— Гляньте, який захисник їхнього закону! — засміявся Селім. — Але, бачиш, вони знайшли інший закон. Бо вони не такі дурні, щоб залишати насиджене місце. Може, колись їхні діди й дотримувались закону, а тепер люд розумніший пішов. Не дивись, що в лісі сидять.

— Почекайте! — сказав Салул з хитрою посмішкою. — Ну, а коли, припустімо, жертва втече і не пощастить зробити очищення кров"ю? Тоді що повинно бути?

Товариші подивилися на нього ніби в подиві, потім глянули один на одного з веселими іскорками в очах і засміялися.

— Виходить, що тоді вони повинні залишити своє гніздо! — крикнув Селім і навіть схопився з місця.

— Значить, нам треба буде подбати про це, — вів далі Салул. — Ми з Гейсом охоче допоможемо своєму приятелю. Тим паче що його доля тепер уже в якійсь мірі зв"язана з долею майбутньої Яванської республіки.

— Ех, якби взяти п"ятдесят чоловік, то не треба було б ніяких маневрувань та хитрощів! Усе захопили б! — сказав Пуан.

— А вони побігли б та сказали голландцям, де ми сидимо, — доповнив Гейс. — Ні, краще примусимо їх виконати закон. Може, тоді і їхній бог в подяку допоможе нам.

Отже, перед інсургентами постало зовсім несподіване завдання: визволити якогось там Піпа, і визволити обережно, щоб не знали, хто це зробив.

Почали обмірковувати план. Щоб не рискувати життям кого-небудь з товаришів, вирішили завтра на ніч зосередити в лісі, ближче до храму, чоловік п"ятдесят повстанців. Вони повинні були втрутитися лише тоді, коли вже ніяк не можна буде обійтися тихо.

Інші ж товариші повинні були якось піднятися на першу, а коли треба, то й на другу терасу храму, а там уже є різні дірки, щоб пролізти всередину.