— На жаль, ні, мій хлопчику! Я можу сказати лишень одпе: капітан Грант нині або бранець австралійців, або ж…
— Але ті тубільці, — квапливо урвала його мову Гелена, — які вони?
— Не турбуйтесь, пані, — відповів Паганель, зрозумівши, що непокоїть Гелену, — вони дикі й нерозвинені, проте сумирні й анітрохи не кровожерні, як-от їхні сусіди новозеландці. Коли потерпілі з “Британії” потрапили до них, то, присягаюся, їм ніщо не загрожує. Всі мандрівники свідчать — австралійці жахаються проливати кров і навіть не раз ставали їхніми вірними спільниками в обороні проти нападу банд засланих сюди карних злочинців, справді надзвичайно жорстоких.
— Чуєте, що каже пан Паганель? — звернулась Гелена до Мері Грант. — Коли ваш батько в полоні у тубільців — а натяк на це є в документі, — то ми його знайдемо.
— А раптом він загубився десь на австралійських просторах? — запитливо глянула дівчина на Паганеля.
— То дарма! — бадьоро вигукнув географ. — Ми однакого його знайдемо! Чи ж не так, любі друзі?
— Безперечно, — мовив Гленарван, аби надати розмові веселішого тону. — Я не припускаю, щоб можна було загубитися.
— І я також, — зазначив Паганель.
— Вона велика, ця Австралія? — спитав Роберт.
— Австралія, мій хлопчику, має щось із сімсот сімдесят п’ять мільйонів гектарів, тобто приблизно чотири п’ятих площі Європи.
— Невже стільки? — здивувався майор.
— Так, Мак-Наббсе, це вираховано з точністю до одного ярда. Як ви гадаєте, чи має право така країна називатися континентом, як зазначено в документі?
— Звичайно, Паганелю.
— Додам іще, — вів далі учений: — Наука майже не знає випадків, коли мандрівники зникали в Австралії без сліду. Здається, Лейхардт єдиний, чия доля досі не відома, та й то незадовго до від’їзду мені повідомили в Географічному товаристві, начебто Мак Інтрі натрапив на його сліди.
— Хіба ще не вся Австралія досліджена? — запитала леді Гелена.
— Ні, далеко від того. Цей суходіл відомий не краще, ніж Центральна Африка, хоча відважних мандрівників ніколи не бракувало. З 1606 до 1862 року п’ятдесят чоловік досліджували узбережжя й внутрішні області Австралії.
— Невже п’ятдесят? — в майоровім голосі вчувався сумнів.
— Так, Мак-Наббсе, саме стільки. Я маю на увазі мореплавців, які визначали межі австралійського суходолу, наражаючись на численні небезпеки в невідомих морях, і мандрівників, що наважувались перетинати цю незнану країну.
— Проте п’ятдесят — щось надто багато, — наполягав майор.
— В такому разі я вам це доведу, Мак-Наббсе, — вигукнув географ, котрий завжди хвилювався, коли йому заперечували.