— Ну, враховуючи дрібні факти… — мовив майор і значуще похитав головою.
— Он як! Що це означає, Мак-Наббсе? — вигукнув Паганель.
— Я хочу тільки сказати одне: вам, можливо, невідомі деякі факти, пов’язані з відкриттям Австралії.
— Наприклад? — згорда запитав Паганель.
— А коли я згадаю хоч один невідомий вам факт, ви повернете мені карабіна? — спитав Мак-Наббс.
— Негайно, майоре.
— Вдаримо по руках?
— Вдаримо!
— Гаразд. То чи ж знаєте ви, Паганелю, чому Австралія не належить Франції?
— Але, мені здається…
— Чи принаймні чували, як це пояснюють англійці?
— Ні, майоре, — дещо ображено відповів Паганель.
— Так ось, Австралія не стала французькою, бо капітан Боден, котрий аж ніяк не був із полохливих, проте в 1802 році так злякався кумкання австралійських жаб, що якнайшвидше знявся з якоря й утік відтіля, аби ніколи вже туди не повертатись.
— Ти ба! — вигукнув географ. — Отаке розказують в Англії? Та це ж тільки злий жарт!
— Дуже злий, визнаю, — погодився майор, — але його мають в Англії за історичний факт.
— Та це ж образа! — вигукнув учений-патріот. — Невже про це кажуть серйозно?
— Я змушений посвідчити, на жаль, що цілком серйозно, мій любий Паганелю, — сказав Гленарван серед вибухів загального сміху. — Невже ви про це не знали?
— Анічогісінько! Але я протестую! Адже самі англійці звуть нас “жабоїдами”, а як же можна боятися того, що їси?
— А втім, так воно і є, — скромно посміхаючись, відповів майор.
Ось в який спосіб славнозвісний карабін “Пурдей Моор і Діксон” знову повернувся до майора Мак-Наббса.