Вона привітала його радісною усмішкою, але водночас здавалася трохи сполоханою.
— Яка я рада, пане Ріолетто… А я вже боялась…
“Ріолетто, — подумав Клосс, — що це за прізвище?”
— Як же я міг не прийти! Приємнішого наказу я вже Давно не одержував.
— Це був не наказ, а прохання, — тої ж миті відповіла вона.
Обіч коменданта весь час стояв Пушке; він пильно дивився на нового гостя, і Клоссові здалося, що в очах інженера — розгубленість і страх. Клосс подумав, що непогано було б дізнатися, чим так наляканий Пушке, якщо він справді чогось боїться; він вирішив запросити з Центру інформацію про цю людину. Може, в них щось є? Хоч це малоймовірно… Райл значно важливіший, але й про нього відомо небагато. Інженер з рейху, людина без минулого… Скільки ж це часу треба, щоб добути найдетальнішу інформацію? Він все ще думав про Райла, як раптом гой з’явився в дверях. Клоссові поталанило. Дружина коменданта наближалася до нього разом із директором заводу.
— Ви не знайомі? Інженер Райл… Обер-лейтенант Клосс. Не забудьте, — звернулася вона до Клосса, — що після вечері ми танцюємо.
Вона залишила їх самих. Райл розгледівся по залі.
— Гарненьких жінок мало, — сказав він. Комендант не дбає про самотніх чоловіків.
Раптом залягла тиша. Комендант і Ріолетто стояли посеред салону.
— Дорогі панове, — почав комендант, — у нас в гостях славнозвісний фахівець у царині окультних наук, професор Ріолетто, гастролі якого в Берліні відвідав сам фюрер. — Потім він досить довго говорив про значення цієї магічної науки, яка може передбачати майбутнє, і про властивий німецькому народові містицизм.
— Пан Ріолетто, — закінчив він, — проведе зараз кілька нескладних експериментів.
— Шарлатанство, — промовив Райл, звертаючись до Клосса, але так голосно, що Ріолетто мусив почути.
— Це справжня наука, — прошепотів Пушке, котрий саме підійшов до них.
— А, Пушке, — трохи зневажливо сказав Райл. — Типовий східний пруссак, забобонний, як негр.
Тим часом Ріолетто почав експерименти. Це були фокуси, які Клоссові вже доводилося бачити, але треба відзначити, що престидижитатор виконував їх дуже вміло, легко, граційно. Він запалив сигару, відчинив вікно і викинув її на вулицю. Всі присутні добре це бачили. Далі Ріолетто підійшов до Пушке, що інстинктивно сахнувся від нього, сягнув рукою у внутрішню кишеню його піджака і витяг звідти тліючу сигару. Почувся здивований шепіт, потім вибухнули оплески.
— Як же ви це зробили? — вигукнула комендантова дружина. — Адже ви викинули сигару на вулицю!
Райл зайшовся сміхом, а Пушке був насправді вражений. Він одним махом випив коньяк, потім усівся в крісло і не спускав з Ріолетто очей. Тепер Клосс був уже впевнений, що ці двоє знають один одного.
А Ріолетто експериментував далі. Це були то фокуси з картами, то відшукування схованих предметів, то відгадування думок. Клосс дивився на офіцерів і гестапівців, що товпилися довкола фокусника, викрикуючи запитання і намагаючись почути на них відповідь. Ріолетто повністю заволодів їхньою увагою, зачарував їх. Тільки він і Райл не піддалися загальному психозові. Клосс відчув на собі пильний погляд престидижитатора й подумав, що вчинив необережно, що йому слід теж бути там, у гурті, який оточував Ріолетто.
— Це, ясна річ, фокуси прості й неважкі, — говорив тим часом Ріолетто. — Окультизм цікавиться проблемами значно серйознішими.
ebooksa